Як перекласти вислів? / Мagnific. Ілюстративне фото
Влучні вислови часто виникають там, де їх найменше очікують – у музичних композиціях, кінострічках, театральних постановках. З часом окремий вислів відокремлюється від свого першоджерела, набуває нового значення та починає існувати самостійно, не маючи при цьому дослівного перекладу.
“Пишите письма мелким почерком” – відомий вислів часів СРСР, який досі можна почути в повсякденній мові. Але як його природно передати українською, ми розкажемо з посиланням на Ukrainian Language.
Звідки походить вислів “пишите письма мелким почерком”?
Існують вислови, що давно втратили зв’язок зі своїми початковими джерелами. Ми можемо навіть не пам’ятати, з якого фільму чи пісні вони походять, але продовжуємо їх використовувати. Саме так трапилося з фразою “пишите письма мелким почерком” – вона вийшла за межі пісні й трансформувалася у жартівливу формулу прощання.
Навіть якщо ви чули цей вислів, то, ймовірно, не в повній версії. Цей вислів є рядком з пісні “Кеди” 1969 року, яка була написана для радянського фільму “Возьмите нас с собой, туристы”:
“По всей земле пройти мне в кедах хочется
Увидеть лично то что, то что вдалеке,
А ты пиши мне письма мелким почерком
Поскольку места мало в рюкзаке.”
Пісню виконував Лев Барашков, а авторами були Олександр Флярковський (композитор) та Леонід Дербеньов (автор слів).
У пісні розповідається про мандрівника, який вирушає в подорож. Він жартома просить свою кохану писати йому листи “дрібним почерком”, оскільки в його рюкзаку мало місця. Тобто, спочатку вислів мав цілком буквальне і навіть романтичне значення – людина вирушає в далеку мандрівку і просить не забувати про неї.
Згодом довгий рядок скоротився до “пишите письма мелким почерком”. А ще пізніше його почали використовувати жартома вже зовсім в іншій ситуації – коли завершують розмову, прощаються або натякають: “Ну все, я пішов”.
Цікаво, що сам автор тексту пісні Леонід Дербеньов почув цю фразу в побуті. За спогадами, вона виникла як жартівливе напуття людині, яка їхала у відрядження, а згодом стала основою приспіву пісні.
А як сказати українською?
Чи можна перекласти “пишите письма мелким почерком” дослівно? Можна. Але чи буде це українською так само дотепно? Тут починається найцікавіше – адже українська має власні колоритні способи попрощатися.
Тут є цікавий момент. Дослівний переклад тут не підходить.
Якщо йдеться саме про значення “усе, я пішов”, “на цьому закінчимо”, “до побачення”, українська мова має дуже колоритний відповідник – “цілуйте тата в коліщата”. Такий варіант наводить, зокрема, мовознавець Олександр Авраменко.
- Ну, все, справи закінчили – цілуйте тата в коліщата!
Це не буквальний переклад. І саме в цьому його принада: український відповідник створює власний образ і власний гумор, а не просто копіює російську конструкцію.
Цікаво, що мовознавці достеменно не можуть пояснити походження цього вислову – чому саме “тата” потрібно цілувати в “коліщата”.
Тут хіба звернути увагу на слово “коліщата”. Слово “коліщата” пов’язане зі словом “коліща” – невелике колесо. А “коліщатко” є зменшеною формою від “коліща”. Тобто буквально маємо образ “невеликих коліс”.
Є припущення, що можливо малися на увазі перстень на руці батька чи вишивка по колу на рукаві сорочки. Раніше з поваги до батьків прийнято було на прощання цілувати руку чи перстень. Втім вигадувати конкретну історію походження цього вислову як достовірний факт не варто.
Це важливий нюанс – вислів має жартівливий, абсурдний характер. Саме несподіване поєднання слів і створює комічний ефект та колорит.
Але для українського мовлення важливо не механічно переносити чужі готові формули, а шукати власні, природні й не менш дотепні українські відповідники. Іноді вони навіть цікавіші за оригінал.
- “Щасливо залишатися”.
- “Бувайте, та не забувайте”.
- “Прощавайте, не поминайте лихом”.
- “На цьому слові бавайте здорові”.
- “Пора й честь знати”.
Як фраза з пісні перетворюється на фразеологізм?
Це дуже цікавий мовний процес. Цитата перестає сприйматися як частина твору і починає функціонувати самостійно.
Людині вже необов’язково знати пісню чи фільм, щоб зрозуміти вислів. “Пишите письма мелким почерком” сприймається як готова жартівлива формула: мовляв, розмова закінчена, час прощатися.
Подібних прикладів із радянських пісень і кіно чимало. Наприклад:
- “У природы нет плохой погоды” – вислів про те, що в кожній ситуації можна знайти щось хороше.
- “Есть только миг между прошлым и будущим” – афористична фраза про швидкоплинність життя.
- “А нам всё равно” – формула демонстративної байдужості.
- “Нам песня строить и жить помогает” – вислів про об’єднавчу та підтримувальну силу пісні.
- “Не думай о секундах свысока” чи “Пять минут – это много или мало” – афористичне нагадування про цінність часу.
- “Надежда – мой компас земной” – образ, який легко переноситься на будь-яку ситуацію, де йдеться про життєвий орієнтир.
- “Главное, ребята, сердцем не стареть” – популярний рядок-побажання, який використовували й поза контекстом пісні.
Ці фрази, які твори з яких вони походять, були відомі усім хто народився та виріс у Радянському Союзі. Дослідники фразеології радянської доби окремо розглядають подібні стійкі вислови, що прийшли в мову з кінематографа, пісень і масової культури.
Історія “пишите письма мелким почерком” добре показує, як працює мова масової культури. Пісня або фільм можуть подарувати мові вислів, який переживає сам твір. Раніши ми писали про інший вислів радянської доби – “кіно і німці”.
“Пишите письма мелким почерком” – приклад того, як рядок із пісні став крилатим висловом. А “цілуйте тата в коліщата” показує, що українська мова має власний гумористичний, а головне – давніший, спосіб сказати: “Ну все, пора прощатися”.