Основні тези
- Володимир Івасюк був визначним українським митцем, який написав понад сотню пісень та 53 інструментальні композиції, поєднуючи фольклорні мотиви із сучасними естрадними формами.
- Його пісні, як-от “Червона рута” та “Водограй”, стали візитівками української культури, а маловідомі слова в текстах додавали їм унікальності, спонукаючи слухачів шукати їх дефініції у тлумачних словниках.
Помічали ці слова у піснях Івасюка? / Колаж 24 Каналу
В Україні існує багато артистів та композиторів, талант яких важко переоцінити. А лексеми з їхніх пісень змушують звертатися до тлумачного словника.
У день народження композитора та співака Володимира Івасюка, поговоримо про цікаві та незвичайні слова з його пісень.
Що вам відомо про Володимира Івасюка?
4 березня 1949 року з’явився на світ знаний в Україні композитор та виконавець – Володимир Івасюк. Він народився в місті Кіцмань на Буковині, у сім’ї педагогів. З ранніх років виявляв музичні здібності – грав на скрипці, згодом освоїв фортепіано, віолончель і гітару. Навчався у Львівській консерваторії та медичному інституті. Його життя трагічно обірвалося у 1979 році, коли йому виповнилося лише 30 років. Обставини його смерті досі не з’ясовані, офіційно – суїцид, але можливо і “допомогли” через чітку національну позицію.
Івасюк став одним із родоначальників сучасної української естради. Він створив понад сотню пісень, крім того, він написав 53 інструментальні твори та музику до театральних постановок. Його стиль поєднував народні мотиви з актуальними естрадними формами, створивши музику, яка звучала сучасно і водночас глибоко національно.
Івасюк не тільки писав музику, а й сам її виконував. Його пісні – “Червона рута”, “Водограй”, “Я піду в далекі гори” – стали справжніми народними шлягерами, які не втратили своєї популярності й донині. Його харизма та відвертість робили виконання особливим – він міг передати емоцію так, що пісня ставала близькою кожному слухачеві.
Творчість Івасюка – це символ відродження української культури в радянську епоху, коли національну самобутність часто пригнічували. Його пісні стали голосом покоління, джерелом натхнення та єдності. “Червона рута” досі лунає як неофіційний гімн української молодості та кохання. Івасюк залишив у спадок надбання, яке формує культурну пам’ять і нагадує про силу українського слова та мелодії.
Він удостоєний багатьох звань та нагород, вже після смерті: Герой України (2009, посмертно), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1994, посмертно), Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1988, посмертно) та номінації “За внесок у розвиток музичної культури України XX століття” (2001, посмертно).
“Я піду в далекі гори”: дивіться відео
Які цікаві слова містяться у піснях Івасюка?
Володимир Івасюк створив особистий поетичний словник, де народні образи переплітаються з неологізмами та архаїзмами. Саме ці рідковживані слова роблять його пісні унікальними – вони звучать як жива поезія, що втілюється в музиці. І змушують багатьох звертатися до тлумачного словника, щоб зрозуміти про що йдеться у пісні. Звісно, він не завжди є автором текстів, проте, те як він вдало їх підбирав, щоб написати музику чи виконати – зробило їх витворами мистецтва.
Значна частина пісень – про карпатський колорит: гори, природу та їх особливу атмосферу. І, безумовно, слова з карпатських діалектів або такі, що використовуються вкрай рідко.
Ось лише невелика підбірка цікавих слів, які майстерно вплетені у текст і, можливо, ви навіть не звертали на них увагу:
- квіт (…”Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки!”..) – тут квіт, вжите у значенні цвіт чи квітки, а жовті квіти в Україні – це символ розлуки.
- серпанок (…”Білий серпанок, зітканий з мрій,”..) – легкий, схожий на дим серпанок, що обмежує огляд, приховує обриси кого-, чого-небудь або ж тонка тканина, завіса, вуаль.
- ліхтарня (…В сяйві ліхтарень сніжинок вальс..) – місце, де сяє ліхтар, світло від ліхтарів, простір, освітлений ними.
- річки плин – це рух води, течія річки, її безперервний потік.
- повінь (…Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь..) – розлив річки під час весняного танення снігу, льоду, тривалих дощів.
- чудасія (“– Чи ви чули чудасію?“) – те, що викликає подив, здивування, інакше – диво, чудо.
- густе зело (…Цвітуть гаї, цвіте густе зело, — Чому ж любов так довго не цвіте?..) – зі старослов’янської “зело” – це пишна, густа трава, зелене поле чи луг.
- райдуг перевесла (…Бо засвітились райдуг перевесла…) – Це образ небесних кольорів, які ніби переплетені, пов’язані докупи, утворюючи світлий, чарівний вузол. Райдуга, як і веселка, слово є в українських словниках – небесний міст із кольорів. Перевесло – мотузка або перев’язь, якою колись зв’язували снопи. У поезії це слово часто використовується метафорично як “зв’язок”, “переплетення”.
- сріблястий май (…У полі свій сріблястий май зіркам показує тополя…) – це образ весняного цвітіння тополі, її молодого листя, яке в місячному або зоряному світлі здається сріблястим.
- вітер зворів (…І попрошу вітра зворів, Щоб не спав, не спав до днини…) – звори – це діалектне слово, яке означає “яри, балки, глибокі місця в лісі”.
- водограй (…Ой, водо-, водограй..) – це і фонтан, і водоспад, і стрімкий потік, і бурхливе джерело, і потік води на млиновому колесі.
- надвечір’я (…Була несміла пісня в надвечір’ї…) – початок вечора, час перед вечором.
- марево (…Ти маревом будеш завжди…) – це видіння, але крім того, маревом називають миготливий шар теплого повітря біля поверхні землі чи оптичне явище уявних зображень, міраж.
Ці слова наповнюють тексти силою, життєвою енергією, почуттями, таємничістю, а не лише описом квітучої природи.
“Пісня буде поміж нас”: дивіться відео
Весна чи не найулюбленіша пора року Івасюка?
За вікном – весна і чимало пісень Володимира Івасюка про цю пору року. Весна в піснях і як пора року, і як образ юності, радості, відродження, настрою, закоханості або втрати цієї пори, або цих емоцій. Можливо, й недарма, адже й сам композитор та виконавець народився цієї чудової пори.
Ось лише декілька цитат з пісень, які змальовують весну, або порівнюють щось з весною:
“Я ще не все тобі сказав”
Прийде весна і всюди крига скресне,
Не вір вітрам, не вір словам облесним.
“Пісня буде поміж нас”
Як зійдуть сніги із гір потоками,
Ой глибокими, навесні.
Забринить дорога та неспокоєм
Вдалині мені, вдалині.
“Моя ти зоре”
Сіріють доти чужі навпроти,
Нічого більш нема.
А там десь дома весна знайома
Зелені руки підійма.
“Лісові дзвіночки”
Дінь-дінь! – співає вся земля,
Дінь-дінь! – повторюють дівчата.
Дінь-дінь! – кличе всіх весна
В квітучий гай на свято.
“Короблі, кораблі”
Кораблі, кораблі в золотистій імлі,
Ви у долю мою, як в легенду ввійшли.
Ви повік принесли у кохання і сни
Дивний клекіт весни, кораблі.
“Коли я думаю про тебе”
З’явись мені. Для тебе квітнуть весни.
Ну хоч приснись мені, хай марно плаче тихий дощ,
Бо засвітились райдуг перевесла.
Хай марно плаче тихий дощ…
“Фантазія травневих ночей”
Здається, ввійшов в мої дні весняні
Бентежний неспокій.
І всюди святково на рідній землі
Дзвенять мої кроки.
“У долі своя весна”
У щастя – своя струна,
У долі – своя весна.
Хай буде завжди вона
В полоні у пісень.
“Тільки раз цвіте любов”
Стрімка ріка загубиться в морях,
Журбу розвіють радощі весни.
Минеться все, але любов моя
Не зронить цвіту навіть восени.
Не зронить…
“Роки вже відшуміли”
Роки вже відшуміли – коні буйногриві,
З-за стін дощів – лиш тихий передзвін.
На пам’ять нашу, мов весняну ниву,
Лягає спогад, як прозора тінь.
“Світ без тебе”
Як немає літа без весни,
Так нема кохання без надій,
Повернися знову в мої сни,
Будь струною скрипки моїх мрій.
А яка ваша улюблена пісня з доробку цього обдарованого виконавця?