Дбайливо ставитися — це більше, ніж просто любити / Magnific. Ілюстративне фото
Чи можливо одним словом передати значення “любити”, “пестити”, “берегти” та “плекати”? Українська мова ствердно відповідає: так.
Що означає слово “леліяти”, розповідаємо, спираючись на пояснення філологині Оксани Миколаївни.
Походження та значення слова “леліяти”
Українська мова багата на слова, що виражають особливу унікальність почуттів та емоцій, для яких буває складно знайти відповідники в інших мовах. Приміром, усі знають про слово “кохаю”, яке передає особливі почуття між чоловіком та жінкою.
А ще одне надзвичайно специфічне слово передає любов до дитини – лЕлія.
Дієслово ж “леліяти” чи “леліти” означає – оточувати ласкою, любов’ю, турботою, дбайливо піклуватися, плекати, пестити, голубити, оберігати. Саме такою ніжністю батьки огортають своє немовля та дитину.
Мовознавці пов’язують походження цього слова з “люлі” чи “люляти”, тобто колисати дитину, наспівуючи колискові. Лише дітям співають колискові, і в багатьох з них присутні слова “ай люлі”. А дитяче ліжечко, яке підвішували в хаті до сволока, також називалося – люлька. І це слово згадується у колисанках:
“Ой лю-люлі-люлі,
Налетіли гулі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі.”
Немовля також співзвучно називали – ляля. Батьків же колись зверталися лагідно, називаючи їх – лельо та леля.
У давніх слов’ян “Леля” вважалася персонажем весняних обрядів, символом юності, любові та відродження природи. Саме тому корінь лел- здавна асоціювався з турботою, ніжністю та життям.
Значення слова “леліяти”: дивіться відео від Оксани Миколаївни
Використання слова “леліяти”
Слово “леліяти” належить до наймелодійніших в українській мові й виражає безмежну любов до власної дитини. Саме тому ми говоримо: “леліяти дитину”.
У переносному значенні воно означає – дбайливо зберігати почуття, думки, прагнення чи мрії: “леліяти мрію”, “леліяти надію”, “леліяти спогади”. Його можна вжити, коли розповідаєте про свою працю, догляд за чимось – тваринами, садом чи городом.
Не дивно, що слово “леліти” так часто трапляється в українській літературі. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Олесь та інші видатні письменники використовували його не лише стосовно дітей чи рослин, а й щодо мрій, сподівань, любові та пам’яті. Адже леліти можна не лише когось, але й те, що є дорогим для серця.
- Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла. (з народної пісні).
- Любов, що кохає й найменшого брата, Собою весь світ обіймає й леліє. (Іван Франко).
- Саджанець мій росте! Бо з любов’ю вирощую, для тебе лелію. (Олесь Гончар).
Цікаво! “Леліти” не є тотожним слову “любити”. Любити можна й без явних виявів, тоді як леліти – це завжди дбати, берегти, пестити й підтримувати. Це слово передбачає дію, постійну увагу та тепло.
Сьогодні ми часто замінюємо його словами “доглядати”, “піклуватися” або “берегти”. Проте жодне з них не передає ту ніжність, яку містить у собі “леліти”. Саме тому варто частіше повертати це слово до нашого мовлення – адже воно є одним із тих, що найкраще передають українське відчуття любові через турботу.