Що таке “середник” та “запинка”? / Magnific. Ілюстративне фото
Крапка, кома, тире, лапки… Ми використовуємо ці символи щодня, але майже ніколи не задумуємося, що колись вони мали зовсім інші українські найменування.
Як раніше українською називалися розділові знаки, розповідаємо з посиланням на мовознавицю Аліну Острозьку.
Якими були старі назви розділових знаків?
Кожна галузь знань має власну термінологію. Українське мовознавство – не виняток. Наприкінці XIX – на початку XX століття вчені не лише описували правила мови, а й шукали українські найменування для мовних понять. Так з’явилися цікаві історичні найменування розділових знаків. Деякі з них сьогодні звучать незвично, інші – навпаки, напрочуд доречно й образно.
Про ці цікаві історичні найменування розповіла мовознавиця Аліна Острозька у своєму відео. Раніше українською розділові знаки мали такі назви:
-
, (кома) – ковика, запинка, перетинка, протинка;
-
! (знак оклику) – окличник, викличник;
-
? (знак питання) – питайник;
-
– (дефіс) – розділка, павза, пружка, риска;
-
; (крапка з комою) – середник;
-
. (крапка) – точка;
- […] (квадратні дужки) – клямри.
Ці найменування можна віднайти в українських граматиках і правописах кінця XIX – початку XX століття. Тоді українська мовознавча термінологія лише формувалася, тому вчені прагнули створювати власні, зрозумілі кожному українцеві назви. Їх можна знайти у словниках до 1933 року.
Якими були назви розділових знаків раніше: дивіться відео
Чому саме “запинка” та “розділка”?
Мабуть, це одне з найточніших найменувань. Слово “запинка” походить від дієслова “запинатися” – робити коротку зупинку під час мовлення. Адже саме таку функцію й виконує кома: вона не завершує думку, а лише робить невелику паузу.
А слово “кома” прийшло до нас із грецької і буквально означає “відрізана частина”. У XV столітті її використовували нарівні з крапкою, щоб позначити, де закінчується речення.
Та й крапка позначала паузу між словами у мовленні, тому мала три позиції: верхня, середня та нижня. А сучасні три крапки в кінці “…” почав вживати в українській мові Іван Петрович Котляревський. Хоча, можливо, і раніше.
Назва “розділка” теж дуже показова. Вона походить від слова “розділяти”, адже тире відокремлює частини речення або підкреслює різкий перехід думки.
До унормування українського правопису різні мовознавці пропонували власні терміни. Частина з них прижилася, інші залишилися лише на сторінках старих підручників. Схожа історія і з математичними термінами: чи чули про “відрізну”, “залежник” чи “витвірну”?
До речі, і назви сучасних розділових знаків, як-от “гештег”, мають свої українські відповідники замість популярних англіцизмів.
Мова постійно змінюється. Одні слова відходять у минуле, інші стають літературною нормою. Але старі мовознавчі терміни й сьогодні нагадують, наскільки творчо українські вчені підходили до творення власної наукової мови.