Що таке – позаяк? / Мagnific. Ілюстративне фото
Це слово, яке часто трапляється у друкованих виданнях, наукових працях чи публічних виступах, але рідко чується у буденній мові. Через це багато людей сприймають його як архаїчне.
Чи доводилося вам зустрічати слово “позаяк”? Дехто вважає його застарілим, інші – надто книжним, а ще хтось взагалі не знає його значення. Розповідаємо про це, посилаючись на роз’яснення Миколи Пилинського.
Яке значення слова “позаяк” і коли його доречно вживати?
Українська мова надзвичайно багата на вишукані слова, які, однак, можуть бути незрозумілими для всіх. Одним із таких є “позаяк”. Воно нерідко зустрічається у художній літературі, публіцистичних текстах та офіційних документах, проте чимало людей уникають його, вважаючи архаїзмом. Чи справді це так?
Що ж означає “позаяк”? Позаяк – це сполучник, що вживається для приєднання підрядних речень і виражає причину. Його значення подібне до:
- “тому що”;
- “оскільки”;
- “з причини того, що”.
Наприклад:
- “Позаяк розпочалася сильна злива, ми вирішили залишитися в приміщенні.”
- “Я не зміг прибути, позаяк почувався зле.”
- “Зважаючи на брак часу, рішення довелося приймати терміново.”
У всіх наведених реченнях слово “позаяк” можна спокійно замінити на “бо” чи “оскільки”, не спотворюючи при цьому змісту.
Походження слова та його сучасний статус
Лінгвісти пояснюють, що “позаяк” є давнім українським сполучником, утвореним з поєднання часток “по”, “за” та слова “як”. Його первісне значення поступово трансформувалося в причинове – “з причини того, що”, “оскільки”.
Мовознавець Микола Пилинський навіть підготував детальну статтю-розслідування: “Чи слово є таке вкраїнське – позаяк (До історії слова “позаяк” в українській мові)”. У ній він наводить цікавий факт про суперечки щодо цього слова, які точилися у київському українському клубі “Родина”. А видатний поет-академік Максим Рильський у своїй поемі “Мандрівка в молодість” відтворив суть цих дебатів, які відбувалися в його гімназійні роки, приблизно наприкінці першого десятиліття ХХ століття:
“…Там кожної пори
Могли ви бачити бухгалтера й поета,
Що замість випивки чи карточної гри
Вели завзятий спір (така вже в нас прикмета!)
Чи слово є таке вкраїнське – позаяк?
І аргумент лунав: у нас не кажуть так!”.
Вважалося, що це слово було поширене переважно на Західній Україні. Вперше воно згадується у словнику Є. Желехівського (Львів, 1886), де наводиться не тільки “позаяк”, але й його варіант та частково синонім “позатак” (в значенні “оскільки – настільки”).
Слово використовується в українській літературній мові вже понад сто років. Згідно з нашими спостереженнями, окрім таких видатних постатей, як Іван Франко, Володимир Стефаник, Михайло Коцюбинський, Володимир Самійленко, наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть його досить активно застосовували також Михайло Старицький, Олена Пчілка, Михайло Драгоманов, Микола Лисенко. Вони використовували його як цілком нейтральне літературне слово зі значенням “тому що”, “оскільки”, “з причини того, що”. “Позаяк” можна знайти не лише у їхніх творах, але й у приватній кореспонденції тогочасної інтелігенції, що свідчить про його активне використання.
У радянський період сполучник “позаяк” залишався у вжитку в усному мовленні, але в художніх творах набув статусу “стилістично забарвленого слова”. Найчастіше його почали вживати в жартівливому або навіть іронічному контексті.
У “Словнику української мови” 1975 року слово “позаяк” позначене як “застаріле” та “жартівливе”, оскільки в живій мові воно вживається рідше, ніж раніше. Однак сучасні словники та автори продовжують активно його використовувати, тому називати його “неправильним” чи “мертвим” недоцільно. Ба більше, завдяки своєму цікавому звучанню, його варто частіше використовувати в публічному просторі та повсякденному мовленні.
Якщо ви не чули це слово як сполучник, то, ймовірно, чули його як прізвище – Позаяк, точніше псевдонім відомого поета – Юрко Позаяк.
Чули ці відомі рядки Позаяка: дивіться відео
Отже, слово “позаяк” означає “бо”, “оскільки”, “тому що”. Хоча воно і не належить до найуживаніших у сучасному буденному мовленні, це цілком нормативний український сполучник з давньою історією. Тому не вагайтеся використовувати його, коли прагнете збагатити свій текст та зробити його стилістично виразнішим.