Державно-приватна взаємодія в галузі охорони здоров’я за Програмою медичних гарантій потребує не тільки офіційної оцінки відповідності вимогам, а й аналізу ризиків для іміджу. Відкриті відгуки хворих та судові розгляди навколо деяких лікарень загострюють обговорення про параметри вибору контрагентів НСЗУ. Добропорядність лікарні повинна стати новим аспектом під час оформлення договорів за державні гроші.
У системі охорони здоров’я України держава все інтенсивніше передає частину лікарських послуг приватним лікарням. Власне, цей спосіб відповідає принципу медичної реформи: пацієнт має право визначати лікарню, а фінансування “йде за пацієнтом”. Проте в такому варіанті постає важливе питання: чи досить пильно держава перевіряє тих, кому реально довіряє бюджетні кошти та здоров’я людей? Про аспекти вибору партнерів Національної служби здоров’я України, репутаційні ризики та захист пацієнтів, читайте у статті УНН.
У схемі, де держава купує лікарські послуги у приватних і державних установах, питання вибору контрагентів стає не тільки технічним, а й гарантійним. Адже мова йде не просто про фінансові угоди, а фактично про довіру держави до конкретного приватного медичного закладу та рекомендацію для пацієнтів звертатися саме туди.
Вимоги до таких контрагентів досить формалізовані: наявність ліцензії, апаратури, медичних працівників і відповідної інфраструктури. Однак у багатьох державах світу до цього додається ще один важливий аспект – репутація медичної установи та досвід її роботи з пацієнтами.
Державні угоди та ризики для іміджу
Оцінка репутації можливих партнерів давно застосовується у сферах, де під загрозою знаходяться великі фінансові ресурси або суспільна віра. Йдеться, наприклад, про систему комплаєнсу, яка стала стандартом для міжнародного бізнесу та фінансових організацій.
Так, міжнародні банки перед співпрацею перевіряють контрагентів не тільки з правової точки зору, а й з урахуванням репутаційних ризиків. Причина проста: навіть формально легальна угода з контрагентом, навколо якого є сумніви чи конфлікти, може створити системні небезпеки для цілої організації.
Аналогічний принцип є важливим і для медицини. Особливо важливо це в умовах війни, коли українська система охорони здоров’я і без того функціонує в умовах значного навантаження.
Як зазначав у коментарі для УНН колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій, українська система охорони здоровʼя досі не має чітких механізмів, які давали б змогу оцінювати якість роботи лікарень і реагувати на можливі порушення.
Контролю якості практично не існує, тому що не існує критеріїв оцінки, досі вони ніким не запроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, одне із болісних тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, нема
– розповів ексміністр охорони здоров’я Олег Мусій.
Угоди НСЗУ з клінікою Odrex
Одним із прикладів ризикованої співпраці є угоди НСЗУ зі скандальною одеською приватною клінікою Odrex. Як раніше повідомляв УНН, клініка фігурує в 10 кримінальних справах, пов’язаних з підозрами у шахрайстві та неналежному виконанні медичних зобов’язань.
Крім того, в публічному просторі регулярно з’являються розповіді пацієнтів, які заявляють про можливі проблеми під час лікування у цьому медичному закладі. Частина таких розповідей публікується на Telegram-каналі StopOdrex. Який після багаторазових блокувань сайту за позовами Odrex, створили родини померлих в клініці пацієнтів і люди, які вважають себе постраждалими від лікування там.
Разом з тим, важливо зазначити, що сам факт наявності кримінальних справ не означає встановлення вини медичного закладу або його співробітників, оскільки остаточні висновки у таких справах може робити лише суд.
Проте сам масштаб суспільної дискусії навколо клініки актуалізує питання, щодо підходів держави до вибору партнерів. Зараз, незважаючи на публічні скандали, Odrex залишається одним із найбільших приватних партнерів НСЗУ. За інформацією самої служби, лише у 2023 році клініка отримала понад 53 млн грн державного фінансування в рамках Програми медичних гарантій.
А у 2026 році клініка Odrex працює одразу за декількома пакетами державної програми медичних гарантій: первинна допомога, терапія інсультів та інфарктів, реабілітація.
Очевидно, формально така співпраця не суперечить чинним правилам Програми медичних гарантій. Проте сама ситуація ставить ширше питання: чи достатньо державі перевіряти лише технічну відповідність лікарень вимогам, якщо навколо одного з найбільших партнерів виникають кримінальні розслідування, публічні нарікання пацієнтів і суспільні обговорення щодо якості надання допомоги.