3 грудня світ відзначає 301-й рік від дня народження Григорія Сковороди, що став символом мудрості українського народу.
Видатний мислитель, письменник й музикант, якого називали «людина-університет», мав вплив на всю українську культуру та українськість.
Григорій Сковорода – волелюбний, впевнений у своєму погляді на світ і непідлеглий нікому. Він був не прихильним до офіційної на той час московської церкви та влади. Водночас любив Україну і завжди до неї повертався, в яких світах би не мандрував.
Сковорода проповідував рівність, "сродну" працю та на багато поколінь випередив свій час.
Григорій вийшов з козацького роду. В дев’ять років лишився круглим сиротою. Виховував його старий чернець, ім’я якого лишилося невідоме.
У 16 років юнак вступив до Києво-Могилянської академії в Києві. Його помітив диригент півчої капели й запросив до хору. Григорію пророкували кар’єру видатного співака та навіть запросили для придворної капели імператриці Єлизавети. Від чого юнак категорично відмовився.
Далі була поїздка за кордон, праця перекладачем. Григорій 5 років подорожував Прагою, Будапештом, Братиславою, Віднем. Сковороді пропонували викладати в університетах Європи, але він не погодився, бо не уявляв себе поза Україною.
Видатний мислитель ще не раз за своє життя відмовиться від високих посад, чинів, зв’язків та грошей. Він не відав, куди прийде і що його чекає завтра. Але нітрохи не тривожився тим, бо вважав, що це не головне для філософа.
Було в його житті щире й єдине кохання, але Сковорода в останню мить пішов з церкви. Адже розумів, що домашній затишок – то не його доля й не хотів робити нещасною кохану дівчину. Він прагнув свободи і волів нікого не обтяжувати собою.
Великий мандрівний філософ втікав од світу та ревно беріг свою внутрішню свободу. Його слова «Світ ловив мене, та не спіймав» відомі кожному з нас.
Сковорода писав про те, якою він бачить Україну, писав про неї, про «…нових людей, нове творіння і нову славу». В його ідеї персональної свободи закарбований світоглядний код українців.
Видатний мислитель залишив нащадкам філософські, літературні й музичні твори. А також урок свого життя, сповненого глибокого змісту.
