Основні положення
- В українській мові для позначення “дедушка” правильно вживати слова “дід” або “дідусь” як головні форми, зафіксовані академічними словниками.
- Існують різноманітні місцеві варіанти для найменування “дідуся”: на Галичині та Закарпатській області – “дідуньо”, “дзідзьо”, в зоні Полісся – “дідьо”, а на Подільській та Слобожанській землі – “дідусько”.
Як українською – дедушка / Freepik. Ілюстративне фото
В українській мові знайдеться найменування для кожного члена сім’ї. Навіть якщо ці назви сягають корінням у праслов’янську мову, в нашій мові кожна з них має унікальне звучання.
Як іменувати “дедушку” українською, розказуємо, спираючись на ресурс “Горох”.
Як кликати “дедушку” українською?
А як ви звертаєтесь до батька вашого тата чи мами? Нерідко можна почути – дедушка. Проте, так кличуть близького родича в російській мові, а українською – дідусь.
І хоча корінь обох слів – спільний, походячи з праслов’янського – dědъ, однак, у кожній слов’янській мові цей родич має свою власну назву, хоча й дуже подібну за звучанням. Наприклад, українською – дід, а російською – дед.
Варто знати, що так називають і батька вашої мами чи тата, і чоловіка літнього віку.
В українській літературній мові вірним відповідником російського “дедушка” є слово – дід або дідусь. Саме ці форми зазначені в академічних словниках.
- “Дід” – основна форма, зафіксована в Словнику української мови (СУМ-20): “батько батька чи матері; літній чоловік у сім’ї”.
- “Дідусь” – ласкава форма, що використовується у звертанні з теплотою чи повагою.
У сучасних словниках (особливо в Орфографічному словнику української мови) саме ці слова вказані як нормативні відповідники “grandfather” або “дедушка”.
А в говірках існує розмаїття варіантів, як ніжних, так і іноді дивовижних.
- Галичина, Закарпаття – дідуньо, дідочко, ґазда, дзідзьо, дідо.
- Полісся (північні регіони) – дідьо, дідько, старий.
- Поділля, Південь, Слобожанщина – дідусько, дідочок, дідьо.
- Центральна Україна – літературне – дідусь.
Якщо у вас є дідусь, то ви для нього онук або онучка в родинних відносинах.
А якщо брати ще більш старших родичів, то їх називають:
- Прадід – батько діда, батька або матері.
- Прапрадід – батько прадіда, батька або матері діда.
Також від основи “дід” походять слова – дідівство, дідівщина та дідизна:
- Дідівщина, дідизна – спадок від діда.
- Дідівство – притаманні дідусеві почуття родинної близькості з онуками.
Згодом слова “дід” і “дідівщина” набули негативного забарвлення – як зневажливе ставлення в армії до новобранців.
Раніше 24 Канал повідомляв, чи варто називати родичку жіночої статі “бабушка” українською, а також про інші імена родичів у широкому родинному колі.
Ці самобутні українські слова мають глибоке коріння в нашій культурі та фольклорі. Отже, не варто застосовувати росіянізм “дедушка” або “деда”, якщо маємо своє – дідуся та багато діалектизмів, які демонструють багатство нашої мови й культурної спадщини.