Основні тези
- Вираз “баклажка” є неточним для визначення великої пластикової пляшки, його краще замінити словом “бутель”.
- Існують також інші найменування в українській мові, наприклад “бунька” або “балон”, які можна використовувати як синоніми до слова “бутель”.
Як українською – баклажка / Freepik. Ілюстративне фото
Досить багато назв, які колись використовували для одних предметів, почали застосовувати до інших, що існують сьогодні. Однак, часто трапляється, що до найменувань звикають, але роблять невелику, проте поширену помилку.
Як правильно називати великі пляшки для води, розповідаємо, спираючись на пояснення редакторки Ольги Васильєвої.
Що ж таке баклажка?
У теперішніх українських реаліях, нам потрібно бути готовими до різних ситуацій, зокрема, до нестачі води. І тут у нагоді стають – великі пляшки на 5 – 6 літрів, які багато хто кличе – баклажка. До цієї назви вже звикли, розуміють, про що йдеться, і навіть слово ніби українське, але позначення є невірним.
Українські словники містять слово “баклажка” як зменшувальну форму від “бакла́га”. А “баклага” – це невеликий дерев’яний, керамічний або металевий плоский дорожній посуд, бочечка для зберігання води чи іншої рідини. Її часто носять на поясі під час мандрівок. Слово, можливо, походить із тюркської мови, де баклак – тип посуду або міра зерна. За іншою теорією – баклу́ша – це обрубок дерева, бакла́н – цурпалок, з якого виготовляли пляшку.
Таким чином, у значенні “великої пластикової пляшки” слово “баклажка” є російським регіоналізмом, який проник до української мови. Скоріш за все, назва прижилася через зручність у транспортуванні – легкість або наявність ручок.
Українці ж для позначення ємностей від 4 до 60 літрів вживали слово – бутель. Саме у скляних пузатих бутлях зберігали хмільні напої. А слово прийшло до нас із французької мови – bouteille, через польську мову. В основі слова – латинське buttis, що означає “бочка”.
І сьогодні вода у пляшках – бутльована, а не “баклажкована” чи “баклагована”.
Візьміть до уваги! Правильні форми множини: два, три, чотири бутлі, а не “бутелі”.
І, звісно, ця назва не єдина. Маємо синоніми та діалектизми як до слова “баклажки”, так і “бутель”.
Якщо вам не подобається “бутель”, то замініть його на: бунька, бальцанка, балзанка, болсанка, бутля і навіть сулія.
Бунька – слово, зафіксоване у словнику Грінченка як “глиняний посуд з вузькою шийкою”. У білоруській мові “бунька” значить “пляшка, глечик”. Це слово досі вживається в північних областях України та в Білорусі, означаючи округлу посудину – наприклад, п’ятилітровий пластиковий бутель.
Я вдома називаю таку пластмасову пляшку “бунька”. Зараз це слово вважається діалектним, хоча воно є у словнику Грінченка зі значенням “глиняний посуд із вузьким горлечком”. У білоруській мові бунька – це “пляшка, глечик”, а спільнокореневе “буняк” – пухир на тілі. Тобто “бунька” позначає округлу посудину, а не тонку видовжену.
– зауважила пані Ольга.
А дописувачі додають ще декілька варіантів – балон, бокла, банька.
Замість “баклажки” можна говорити: боклаг, манірка, фляжка, фляга, барильце. Але це про – невелику переносну посудину. Крім того, маємо навіть назву – тиква (не плутайте з гарбузом). Так називають посудину для води, яку роблять з рослини Lagenaria, що має видовжену грушоподібну форму, з дуже твердою шкіркою.
Отже, наступного разу, коли говоритимемо про п’ятилітрову “пластмасову пляшку”, варто називати її бутлем – і мова стане більш чистою та автентичною. Якщо хочете зберегти колорит – можна використовувати діалектизми, але важливо пам’ятати, що це місцеві варіанти. “Баклажка” у значенні великої пластикової пляшки – зовсім не підходить.