Як правильно сказати “калітка” / Ілюстративне фото Unsplash
Розмовляючи суржиком, українці часом вживають слова, що не властиві нашій мові. Інколи це призводить до непорозумінь, оскільки вони мають зовсім інше значення. Хоча у повсякденному житті вхід через “калітку” є цілком звичним, це не скасовує потреби вдосконалювати знання української мови та дбати про її чистоту.
У матеріалі 24 Каналу ми розглянемо, як коректно називати прохід у паркані, і чому слово “калітка” не найкращий вибір для цього.
Звідки походить слово “калітка” та яке його значення?
У буденній розмові часом можна почути “калітка” чи “калитка” для позначення невеликих дверей у паркані або входу на подвір’я. Однак у такому значенні це слово є запозиченим з російської мови.
Варто зазначити, що в українській мові слово “калитка” існує, але воно має зовсім інше значення. Тому некоректно вживати його для назви маленьких дверей у паркані в українському мовленні.
Словники фіксують таке значення слова “калитка”:
Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
- торба для грошей; гаманець;
- мішечок для тютюну, який зав’язується шнурком; кисет.
Як правильно назвати вхід на подвір’я?
Коли йдеться про невеликі вхідні дверцята в паркані чи воротах, слід говорити й писати “хвіртка”. Про це, зокрема, розповідав мовознавець Олександр Авраменко. Називати такі дверцята іншими словами, схожими за звучанням, є помилковим, адже вони можуть мати зовсім інше значення.
Приклад вживання слова “хвіртка” можна знайти у видатній праці Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. “Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину”.
Варто зазначити, що конструкція самої хвіртки зазвичай проста, вона має засуви, клямки чи гачки замість складних замків. Іноді також використовують слова “ворітця” та “дверцята”.
Які слова варто взяти на озброєння, говорячи про подвір’я?
Часом доріжки біля будинків або просто на дорогах засипані дрібним камінням. Українською мовою будівельний матеріал, який у російській мові називають “щебьонка”, правильно називати “щебінь”.
Це слово має праслов’янське походження і використовується для позначення подрібненого каменю. Щебінь широко застосовується в будівництві, зокрема при облаштуванні доріг, фундаментів та інших споруд.
Також варто згадати про чудові оксамитові квіти, що ростуть на подвір’ях. Дехто може помилково називати їх “бархатці”, проте українською їхня назва значно милозвучніша.