Слова, що вже забуваємо / Мagnific. Ілюстративне фото
Чи роздумували ви, що деякі цілком буденні українські слова колись були новаціями? Серед тих, хто активно “кував” нову українську лексику, був і Іван Франко.
“Привид”, “отвір”, “проблиск”, “свідоцтво” – що об’єднує ці слова? Усі вони належать до так званих “кованих слів”, які пов’язують із мовотворчістю Івана Франка, як розповідає популяризатор мови, музикант Рамі Аль Шаєр.
Які слова подарував українській мові Іван Франко?
Сьогодні, 27 серпня, день народження Івана Франка. І, можливо, ви здивуєтеся, усвідомивши, що частиною його спадщини є не лише літературні твори, а й слова, якими ми користуємося дотепер.
Наприкінці XIX – на початку XX століття українська літературна мова мусила активно розширювати свій лексикон, адже вона повинна була обслуговувати не лише повсякденне спілкування, але й науку, культуру, публіцистику та інші сфери.
Так виникали “ковані слова” – авторські неологізми, створені українськими письменниками та діячами культури. Іван Франко був одним із найактивніших учасників цього процесу. Існує навіть “Словник з творів Івана Франка”, у якому чимало слів, значення яких ми вже й не знаємо.
Якщо Telegram заблокують Не втрачайте 24 Канал – Додати
Серед слів, які дослідники пов’язують із Франком, називають:
- “лі́нити” – бажати, прагнути пестити;
- “багатізувати” – не надавати ваги, нехтувати;
- “ла́тво/лацно” – легко, добре чи зручно;
- “макулар” – чернетка, запис;
- “павзувати” – робити перерву в роботі;
- “парапля” – парасолька;
- “сажавка” – невеличкий ставок;
- “двигнення” – підйом, злет;
- “жа́сний, же́сний – страшний, жахливий;
- “магаго́ні” – меблі з червоного дерева.
А безпосередньо до слів, вигаданих письменником, відносять:
-
Чинник
-
Привід
-
Отвір,
-
Свідоцтво
-
Взаємини
-
Проблиск
-
Привід
-
Поступ
-
Невпинний
- Поступ
- Невпинний
- Проблиск
- Привід
- Припис
- Недвижно
- Прямовисно
- Пречудовий.
Подумайте: сьогодні одні слова вже забуті, а до інших так звикли, що важко повірити, ніби колись вони були новими й незвичними.
Водночас важливо уточнити: не слід розуміти це як буквальне “Франко одного дня вигадав слово, якого ніхто до нього не знав”. Йдеться про слова, які мовознавці традиційно зараховують до “кованих” і пов’язують із творчістю Франка. Деякі з них він міг створювати сам, а деякі – активно запроваджувати в літературний ужиток або закріплювати у своїх текстах.
Франко загалом вважав, що українська мова має розвиватися і бути спроможною передавати складні наукові, суспільні та культурні поняття. Саме тому він не боявся мовотворчих експериментів.
Франко – не лише письменник, що знаєте ви?
Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині. Він був письменником, поетом, драматургом, перекладачем, публіцистом, науковцем, мовознавцем, громадським та політичним діячем.
Франко досліджував фольклор, етнографію, історію, літературу, економіку, соціальні та політичні процеси. Захистив докторську дисертацію з філософії у Віденському університеті.
Іван Франко прожив неповних 60 років, але залишив величезну інтелектуальну спадщину. Він писав українською, польською, німецькою та іншими мовами, перекладав твори світової літератури, вивчав мову й літературу та активно працював над розвитком української термінології.
За приблизними підрахунками, його творчий доробок налічує близько 6000 праць – художніх, публіцистичних, наукових та інших. Це понад 100 томів текстів.
Іван Франко 1903 рік / Вікіпедія
Найвідоміші твори Франка – “Захар Беркут”, “Лис Микита”, “Украдене щастя”, “Перехресні стежки”, “Борислав сміється”, “Зів’яле листя”, “Іван Вишенський”, “Мойсей”, а також поеми “Каменярі” та “Вічний революціонер”.
Коли ми уявляємо Івана Франка, часто бачимо його саме у вишиванці. І це не випадковість. Він був одним із перших українських письменників, хто свідомо поєднав народну вишиту сорочку з європейським одягом.
Тому сьогодні, у день народження Франка, варто згадати не лише його твори, а й мову, яку він допомагав будувати. Адже іноді спадщина письменника – це не тільки книжки, які ми читаємо. Це ще й слова, які через десятки й сотні років здаються нам такими природними, ніби вони існували завжди. Деякі вже забули і не використовуємо, але чому?