Безкоштовне харчування для школярів з 1 вересня / Magnific
З нового навчального року безкоштовне гаряче харчування поширять на учнів 1 – 11 класів комунальних шкіл, які навчаються очно. Загалом програма має охопити понад три мільйони дітей, а держава передбачила на неї 14,4 мільярда гривень.
Проте розширення програми означає, що школам доведеться одночасно вирішувати кілька практичних питань – від вартості обідів і місткості їдалень до роботи під час повітряних тривог та відключень світла. Як із цим планують справлятися у столиці, розповіла керівниця Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян.
Чи вистачить 50 – 60 гривень на харчування дитини?
На одного учня початкової школи держава передбачила 50 гривень на день, а для школярів 5 – 11 класів – 60 гривень. Ці кошти мають покривати продукти, тоді як зарплати працівників їдалень, доставку, посуд та інші витрати оплачуватимуть місцеві бюджети.
У Києві підрахували, що реальна вартість харчування може бути вищою. За оцінками, зробленими на початку липня, сніданок для старшокласника разом із продуктами та доставкою коштував у середньому 83 гривні, а повноцінний обід – близько 114 гривень.
Якщо йдеться саме про обід, то вкластись у 60 гривень, а тим більше у 50, складніше,
– пояснила Фіданян.
Не пропустіть жодної важливої новини Додати
Просто замінити обіди дешевшими сніданками теж не вийде. Їх потрібно провести до визначеного часу, а більшість шкільних їдалень і кухонь не розраховані на те, щоб за кілька годин приготувати та подати їжу всім учням від першого до одинадцятого класу.
Столиця вже мала подібний досвід із молодшими школярами. Коли безкоштовне харчування поширювалося переважно на початкову школу, Київ із січня до травня додатково витратив із міського бюджету 153,2 мільйона гривень.
Школам доведеться перебудувати розклад
Проблема полягає не лише у вартості продуктів, а й у тому, коли саме діти мають їсти. Для початкової школи на прийом їжі потрібно відводити щонайменше 30 хвилин, для старших учнів – не менше 20, тому нагодувати великий заклад за одну-дві перерви фізично неможливо.
У столиці вже прораховували можливе навантаження на їдальні й з’ясували, що окремим школам може знадобитися до восьми перерв для харчування. В одному з найбільших закладів Києва, наприклад, очно навчаються близько 2 100 дітей, тоді як одночасно сісти за столи можуть лише приблизно 300.
Де взяти час, аби погодувати всіх? Відщипнути від уроків? Але ж не забуваймо, що головне завдання школи – саме навчання, а не організація харчування,
– зазначила Фіданян.
Окремо потрібно вписати в цей графік групи подовженого дня, де дітей годують не один раз. Восени та взимку ситуація стає ще складнішою, адже через довгі перерви навчальний день може розтягнутися до вечора, коли надворі вже темно.
Як годуватимуть дітей під час тривог і блекаутів?
Повітряна тривога може перервати роботу кухні у будь-який момент. Якщо вона починається під час приготування їжі, і діти, і працівники їдальні мають перейти до укриття, тому частина страв просто залишається на плитах. Ще складніше під час аварійних відключень електроенергії, оскільки у багатьох школах кухонне обладнання працює від електрики.
Фіданян розповіла про випадок, коли через раптове зникнення світла приготовлену кашу довелося викинути, а закладу потім потрібно було пояснювати списання продуктів і нові витрати. На випадок, коли гарячу їжу приготувати неможливо, у Києві використовують “аварійне меню”.
Дитині можуть дати із собою до укриття простий набір із хліба, сиру, печива, яблука та соку, однак поки незрозуміло, чи можна буде оплачувати такі сухпайки з державних 50 – 60 гривень. Серед можливих рішень обговорювали й доставку їжі безпосередньо до класів силами педагогів, але Фіданян виступила проти такого підходу.
У дипломі й посадових обов’язках учителя не написано, що він – офіціант. Його завдання в цій ситуації – сказати: “Діти, це ваша перерва, будь ласка, не забудьте піти до їдальні”, найменших супроводити й простежити, щоб усі поїли,
– наголосила вона.
До організаційних труднощів додалася й звітність. За словами Фіданян, школам спочатку доручили позначити в системі АІКОМ кожного учня, який планує харчуватися з вересня, але згодом цю вимогу скасували та замінили іншою. Влітку заклади також просили завантажувати фотографії своїх їдалень до окремої таблиці.
Як у Києві перевіряють якість їжі?
У школах якість харчування контролюють бракеражні комісії, до яких входять медичні працівники, кухарі та інші представники закладу, а за бажанням долучатися можуть і батьки. Вони стежать за якістю страв, санітарними вимогами та тим, чи правильно приготовлена їжа.
У столиці також діє окрема вимога до компаній, які постачають харчування. Якщо половина приготовленої їжі потрапляє у відходи, місто може не оплачувати постачальнику цей день, а кількість залишків визначають шляхом зважування.
Щоб менше страв опинялося у смітнику через те, що дитина їх просто не їсть, у Києві почали тестувати вибір меню через електронний щоденник. Торік у частині шкіл батьки могли визначати страви на тиждень наперед, а тепер такий період планують збільшити до двох тижнів.
Якщо нав’язати дитині страву, яку вона не їсть, вона піде з їдальні голодною, а державні гроші опиняться у відрі з відходами,
– пояснила Фіданян.
Під час формування меню намагаються враховувати й індивідуальні особливості дітей, зокрема продукти, яких вони не їдять або яких мають уникати. Фіданян також запропонувала альтернативну модель, за якої державні кошти на харчування можна було б персонально спрямовувати родинам, а дитина витрачала б їх на обрані страви у шкільній їдальні. Батьки за бажанням могли б доплачувати різницю, однак наразі це лише пропозиція керівниці департаменту, а не затверджений механізм.