Як перекласти вислів? / Мagnific. Ілюстративне фото
Крилаті фрази нерідко зароджуються там, де їх зовсім не очікуєш – у музичних творах, кіно, театральних постановках. З часом окремий вислів виокремлюється з твору, набуває нового значення та починає жити своїм життям, проте не має дослівного перекладу.
“Пишите письма мелким почерком” – відомий вислів часів СРСР, який і досі можна почути у повсякденному мовленні. Але як його природно передати українською, розповідаємо з посиланням на Ukrainian Language.
Звідки походить фраза “пишите письма мелким почерком”?
Існують вислови, які давно втратили зв’язок зі своїми першоджерелами. Ми можемо навіть не пам’ятати, з якого фільму чи пісні вони надійшли, але продовжуємо їх використовувати. Саме так сталося з фразою “пишите письма мелким почерком” – вона вийшла за межі пісні та перетворилася на жартівливу формулу прощання.
Якщо ви навіть чули цей вислів, то, ймовірно, не повну його версію. Це рядок з пісні “Кеди” 1969 року, написаної для радянського фільму “Возьмите нас с собой, туристы”:
“По всей земле пройти мне в кедах хочется
Увидеть лично то что, то что вдалеке,
А ты пиши мне письма мелким почерком
Поскольку места мало в рюкзаке.”
Виконавцем пісні був Лев Барашков, а авторами: Олександр Флярковський (композитор) та Леонід Дербеньов (автор слів).
У пісні йдеться про мандрівника, який вирушає в дорогу. Він жартома просить кохану писати йому листи “дрібним почерком”, оскільки в його рюкзаку обмаль місця. Тобто спочатку вислів мав цілком буквальний, і навіть дещо романтичний, зміст – людина вирушає в далеку подорож і просить не забувати про неї.
Згодом довгий рядок скоротився до “пишите письма мелким почерком”. А ще пізніше його почали використовувати жартома зовсім в іншій ситуації – коли завершують розмову, прощаються або натякають: “Ну все, я пішов”.
Цікаво, що сам автор тексту пісні Леонід Дербеньов почув цю фразу в побуті. За спогадами, вона виникла як жартівливе напуття людині, яка їхала у відрядження, а згодом стала основою приспіву пісні.
А як сказати українською?
Чи можна перекласти “пишите письма мелким почерком” буквально? Можна. Але чи буде це українською так само дотепно? Ось тут починається найцікавіше – адже українська мова має власні колоритні способи попрощатися.
Тут є цікавий момент. Дослівний переклад тут не підходить.
Якщо йдеться саме про значення “усе, я пішов”, “на цьому закінчимо”, “до побачення”, українська мова має дуже колоритний відповідник – “цілуйте тата в коліщата”. Такий варіант наводить, зокрема, мовознавець Олександр Авраменко.
- Ну, все, справи закінчили – цілуйте тата в коліщата!
Це не буквальний переклад. І саме в цьому його принада: український відповідник створює власний образ і власний гумор, а не просто копіює російську конструкцію.
Цікаво, що мовознавці достеменно не можуть пояснити походження цього вислову – чому саме “тата” потрібно цілувати в “коліщата”.
Тут хіба звернути увагу на слово “коліщата”. Слово “коліщата” пов’язане зі словом “коліща” – невелике колесо. А “коліщатко” є зменшеною формою від “коліща”. Тобто буквально маємо образ “невеликих коліс”.
Є припущення, що, можливо, малися на увазі перстень на батьківській руці або вишивка по колу на рукаві сорочки. Раніше, з поваги до батьків, прийнято було на прощання цілувати руку чи перстень. Втім, вигадувати конкретну історію походження цього вислову як достовірний факт не варто.
Це важливий нюанс – вислів має жартівливий, абсурдний характер. Саме несподіване поєднання слів і створює комічний ефект та колорит.
Але для українського мовлення важливо не механічно переносити чужі готові формули, а шукати власні, природні й не менш дотепні українські відповідники. Іноді вони виявляються навіть цікавішими за оригінал.
- “Щасливо залишатися”.
- “Бувайте, та не забувайте”.
- “Прощавайте, не поминайте лихом”.
- “На цьому слові бавайте здорові”.
- “Пора й честь знати”.
Як фраза з пісні перетворюється на фразеологізм?
Це дуже цікавий мовний процес. Цитата перестає сприйматися як частина твору і починає функціонувати самостійно.
Людині вже необов’язково знати пісню чи фільм, щоб зрозуміти вислів. “Пишите письма мелким почерком” сприймається як готова жартівлива формула: мовляв, розмова закінчена, час прощатися.
Подібних прикладів із радянських пісень і кіно чимало. Наприклад:
- “У природы нет плохой погоды” – вислів про те, що в кожній ситуації можна знайти щось хороше.
- “Есть только миг между прошлым и будущим” – афористична фраза про швидкоплинність життя.
- “А нам всё равно” – формула демонстративної байдужості.
- “Нам песня строить и жить помогает” – вислів про об’єднавчу та підтримувальну силу пісні.
- “Не думай о секундах свысока” чи “Пять минут – это много или мало” – афористичне нагадування про цінність часу.
- “Надежда – мой компас земной” – образ, який легко переноситься на будь-яку ситуацію, де йдеться про життєвий орієнтир.
- “Главное, ребята, сердцем не стареть” – популярний рядок-побажання, який використовували й поза контекстом пісні.
Ці фрази, з яких походять згадані твори, були відомі всім, хто народився та виріс у Радянському Союзі. Дослідники фразеології радянської доби окремо розглядають подібні стійкі вислови, що прийшли в мову з кінематографа, пісень і масової культури.
Історія “пишите письма мелким почерком” добре показує, як працює мова масової культури. Пісня або фільм можуть подарувати мові вислів, який переживає сам твір. Раніше ми писали про інший вислів радянської доби – “кіно і німці”.
“Пишите письма мелким почерком” – приклад того, як рядок із пісні став крилатим висловом. А “цілуйте тата в коліщата” показує, що українська мова має власний гумористичний, а головне – давніший, спосіб сказати: “Ну все, пора прощатися”.