Що таке реманент? / Колаж 24 Каналу, фото Назарія Лазура
Існують слова, з якими ми стикаємося в навчанні, під час занять спортом чи роботи на землі, проте не завжди можемо чітко пояснити їхнє значення. А за цими словами ховається давня історія.
Сільськогосподарське, спортивне, пожежне, господарське начиння – усе це може називатися “реманентом”. Але чи знаєте ви, що означає це слово і як воно потрапило в українську мову? Розповідаємо з посиланням на “Словопедію”.
Що означає термін “реманент” та його походження?
Слово “реманент” зараз використовується не надто часто. Для одних воно пов’язане з аграрним сектором, для інших – зі спортивним обладнанням чи побутовим приладдям. Проте мало хто замислюється над його справжнім значенням та етимологією.
Термін “реманент” прибув до української мови через польське “remanent”, яке, у свою чергу, походить від латинського remanēns – “той, що залишається”. Спочатку це поняття стосувалося майна, яке залишалося після обліку чи перевірки, а згодом набуло значення обладнання та побутового начиння. Якщо зазирнути до словників, то ми знайдемо кілька визначень:
- Сільськогосподарське приладдя – плуги, борони, сівалки тощо.
- Загалом – інвентар, спорядження, знаряддя.
- Сукупність предметів, необхідних для певної сфери діяльності; обладнання.
- Перелік певного майна.
- Навіть “живий реманент” – худоба, що використовується для роботи, виробництва молока та м’яса.
Отже, залежно від контексту, слово “реманент” може позначати як окремі предмети, так і весь комплект необхідного спорядження.
Реманент – це сукупність предметів, інструментів, пристроїв або обладнання, потрібних для виконання певної роботи, заняття чи ведення господарства. Саме тому ми говоримо:
- сільськогосподарський реманент;
- спортивний реманент;
- пожежний реманент;
- господарський реманент;
- рибальський реманент.
Цікаво! Раніше ми вже писали про відмінність між словами “рибалка” та “риболовля” в українській мові – це різні поняття.
В українській мові слово “реманент” існує понад століття і зафіксоване в академічних словниках та літературних творах. Воно є правильним і широко вживається як у повсякденному мовленні, так і в професійній сфері.
- Був у нього реманент: два плуги, три борони, малесенька віялочка. (Григорій Тютюнник).
- В саду стояла присадкувата комора, схожа на печерицю, де переховувались заступи, граблі, пилки, апарати для розбризкування отрути – увесь необхідний садовий реманент. (Олесь Донченко).
З плином часу слово “реманент” потіснило інше – інвентар. Однак і воно є запозиченням, але вже з німецької мови. Inventár (у XVIII столітті – Inventarium) означало “інвентар, старі меблі, пожитки”. А латинською мовою inventarium – це “те, що служить для знаходження, опис, список”.
Найчастіше, інвентар – це майно або перелік майна (згадайте – інвентарні списки чи інвентаризація), тоді як реманент частіше означає саме інструменти, спорядження та обладнання для роботи чи певної діяльності.
Тому, коли йдеться про інструменти, спорядження чи господарське обладнання, сміливо вживайте слово “реманент”. Це невід’ємна частина української літературної мови, яка вже багато поколінь позначає все необхідне для праці або певного виду діяльності.