Як називати “свьокра” / Фото Magnific
Після шлюбу в житті людини з’являються нові члени родини, і виникає необхідність правильно їх іменувати. Чимало українців досі вживають спотворене слово “свьокр”, хоча українська мова має власну питому назву.
Українська мова містить специфічні терміни для родичів, які входять до сім’ї через шлюб. Однак, через значний вплив російської мови, деякі українці почали використовувати некоректні форми, зокрема “свьокр” для позначення батька чоловіка. Насправді, українською мовою цього родича слід називати свекор. Саме це слово є правильним та зафіксованим у словниках української мови.
Чому “свьокр” не є українським словом
Слово “свьокр” є калькою з російського “свёкор” і являє собою адаптовану в побуті суржикову форму. Воно могло закріпитися в мовленні багатьох українців внаслідок років русифікації та постійного контакту з російською мовою.
Бажаєте здобути вищу освіту за кордоном? Подбайте про спрощену процедуру вступу вже зараз. Дистанційна школа “Оптіма” пропонує отримати подвійний диплом, який відкриє можливості для подальшого навчання в будь-якій країні світу.
В українській мові батько чоловіка для його дружини – це свекор. Відповідно, мати чоловіка називається свекруха. Ці терміни мають давню історію та належать до традиційної української родинної лексики.
Наприклад, правильно говорити: “Мій свекор мешкає в іншому місті”, “Я вирушила в гості до свекра” або “Свекор допоміг з ремонтом”. У повсякденному мовленні також можна звертатися до цього родича на ім’я, однак родинна назва залишається саме такою.
Які ще назви родичів важливо не плутати
Українська мова має численні слова для позначення родинних зв’язків. Після шлюбу людина отримує не лише свекра та свекруху, а й інших родичів: наприклад, брат чоловіка – це дівер, а сестра чоловіка – золовка.
Такі терміни можуть здаватися незнайомими для сучасних мовців, адже в побуті їх часто замінюють описовими зворотами або суржиковими варіантами.
Використання правильних українських назв родичів сприяє збереженню мовної спадщини та поверненню в повсякденне спілкування слів, які поступово витіснялися під впливом інших мов.