

Не “мороженоє” / Мagnific. Ілюстративне фото
Літня пора — це час особливих смаколиків — освіжаючих та фруктових. І для кожного існує власна назва, яку не варто перекладати на російський манер.
Чому некоректно казати “мороженоє”, пояснюємо з посиланням на “Горох”.
Як українською називати “мороженоє”?
Щойно надворі пригріває сонце, рука мимоволі тягнеться до улюбленого холодного літнього десерту. Але й досі можна почути типову помилку: “Купимо мороженоє?” Таке називання смаколика українською є хибним.
Українською правильною назвою є – морозиво. Саме це слово зафіксоване в лексиконах і є питомим українським найменуванням холодного десерту. Воно утворилося від дієслова “морозити” – тобто охолоджувати, заморожувати. А ще глибше його коріння сягає слова “мороз”, яке походить ще з праслов’янської мови *morzъ.

Цікаво, що буквально слово “морозиво” означає щось на кшталт “заморожений продукт” або “те, що піддалося заморожуванню”. Недарма в інших слов’янських мовах теж трапляються подібні слова, пов’язані з морозом і заморожуванням.
А книга “Лексикон львівський” подає ще одну назву, галицький діалектизм – льоди: “Уже смеркало, коли вони, нарешті, зібралися й пішли на льоди на Академічну”. Та навіть існує влучний вислів – “пе́чених льодів тобі не хочеться”, як відповідь на надмірні бажання.
Натомість “мороженоє” – це запозичення з російської мови. Воно походить від російського “мороженое” і не належить до літературної української норми.
У російській мові існує кілька назв солодощів, утворених від прикметників середнього роду на -ное: піроженоє, заварноє, слойоноє тєсто. Вони мають значення “те, що зроблене” або “те, що приготовані”. Як не прикро, але і ці кальки теж закріпилися в українській мові.
Тому ми нагадаємо, як називати смаколики українською, щоб не робити калькування:
- не сладості – а солодощі, смаколики, ласощі, лакітки, лакомини, мантулки, солоднеча.
- не піроженоє – а тістечко,
- не конфєта – а цукерка,
- не лєдінєц – а льодяник,
- не заварноє – а заварне (тісто чи тістечко).
Раніше ми писали про українські назви напоїв, зокрема освіжаючих, аби ви не плуталися та не калькували.
Саме час черешні, полуниці та суниці, а це чудовий привід приготувати фруктовий лід чи вершкове морозиво власноруч. Рецептів можна знайти чимало, порадуйте себе прохолодним десертом.
А хто вигадав морозиво?
З цим десертом пов’язано декілька цікавих історій. Єдиного винахідника морозива не існує. Дослідники вважають, що його попередники з’явилися тисячі років тому. У Стародавньому Китаї змішували сніг із фруктами та молоком, а подібними холодними ласощами насолоджувалися навіть правителі давніх держав.
Є згадки, що охолоджені фруктові десерти, зокрема фруктовий сік з льодом, полюбляв і Олександр Македонський. Римський імператор Нерон (I столітті нашої ери) замовляв доставку льоду з гір для приготування фруктових десертів.
У Європі XIII століття Марко Поло привіз рецепти з Азії, і саме тоді морозиво набуло популярності.
В Україні XIX століття у Києві діяла відома кондитерська Бернарда Семадені, де морозиво подавали з ягодами, фруктами й кавою.
До речі, на українських теренах різновиди холодних молочних ласощів були відомі ще за часів Київської Русі – це було заморожене молоко з ягодами. На Масницю українські господині виготовляли фігурки з суміші сиру, сметани, молока, родзинок та меду, залишали на ніч на морозі – вранці діти смакували цим десертом.
Можна припустити, що слово “морозиво” вживається в українській мові щонайменше кілька століть, і воно є автентичним, на відміну від калькованих форм.
Отож, коли захочеться освіжитися у спеку, просіть не “мороженоє”, а – морозиво. І слово буде українське, і смак від того не гірший!
