Вона не – “клєвер” / Колаж 24 Каналу
Літо замайоріло буйним різнотрав’ям! Однак, насолоджуючись рослинами, ми іноді вагаємося, чи правильно називаємо цілющі трави.
У чому полягає помилка, коли називаємо рослину “клєвером”, дізнаємося з посиланням на “Горох”.
Як українською мовою називати “клєвер”?
У парках та на галявинах, де росте ця впізнавана трилистна рослина, часто можна почути: “Ходімо шукати чотирилисник клєвера на щастя!”. Але чи справді *«клєвер»* є питомим українським словом?
Латинська назва цієї багаторічної або однорічної трав’янистої рослини з родини бобових, яка має трійчасте листя та квіти, зібрані у суцвіття кулястої форми, – Trifolium. Квіти бувають білого, рожевого, жовтого, фіолетового забарвлення, а висота стебла та колір листочків можуть варіюватися.
В українській же мові цю рослину здавна іменують конюшиною. Саме таке найменування зафіксоване у словниках, і саме його вживають ботаніки, агрономи та літератори.
Цікаво, що походження слова “конюшина” пов’язують зі словом “кінь”. Пригадаймо, що ми маємо ще слова «конюх» та «конюшня». Справа в тому, що ця рослина здавна слугувала цінним кормом для коней та іншої худоби. Отже, назва буквально нагадує про її господарське значення.
Слово “клєвер” потрапило до нас через російську мову – клевер, а першоджерелом була німецька назва – Klee.
Проте українська мова має власне, споконвічне слово – конюшина, яке виникло значно раніше й міцно утвердилося в народному вжитку.
- Побачила [Мілена] вітер, .. почула .. затишне гудіння джмеля, який збирається вмоститися на товстій квітці конюшини. (Софія Андрухович).
Звісно, не обходиться без діалектизмів. Часто вони стосуються конкретного виду конюшини, а подекуди є лише місцевою назвою:
-
конячи́на,
-
трилист,
-
горі́шок,
-
горі́шина,
-
комана́,
-
комани́ця,
-
лу́ґер.
Навіть “кашка”, що є народною назвою деяких видів конюшини, підмаренника чи інших трав’янистих рослин з дрібними квітами, зібраними в суцвіття.
Згадайте мультфільм “Про всіх на світі”, там саме так називають улюблені ласощі баранчика Бяжки – кашку, тобто – конюшину.
“Про всіх на світі” – тут є “кашка”: дивіться відео
Рослина нараховує приблизно 300 видів, які поширені в помірних і субтропічних гірських місцевостях Європи, Азії, Північної Америки, Південної Америки та Африки.
Є й інший цікавий факт: листочок конюшини, а саме чотирилистий – символ удачі для певних народів. І знайти його означає принести успіх і здійснити мрію. Тому й тут слід висловлюватися коректно: не «чотирилистий клєвер», а чотирилиста конюшина. Саме така форма відповідає нормам української мови.
Отже, якщо ми прагнемо спілкуватися українською природно та згідно з літературною нормою, варто надавати перевагу слову конюшина.
Бажаємо всім знайти свою чотирилисту конюшину – і трохи везіння на додачу!
Як ще можна використовувати конюшину?
Окрім того, що конюшина є ідеальною кормовою базою для тварин, люди також використовують смакові та цілющі властивості цієї рослини.
Листки конюшини мають цікаве та багатогранне кулінарне застосування. Їх можна споживати сирими у салатах, а відварені – як шпинат. Молоде листя вирізняється прісним, дещо солодкуватим присмаком, тому його додають до пікантних салатів, холодних та зелених борщів, юшок та пюре.
Сухе подрібнене листя використовують у сироварінні, надаючи продуктам особливого аромату. На Кавказі ж молоді, ще нерозкриті бруньки конюшини квасять подібно до капусти й подають у салатах у зимовий період. Отже, конюшина є цінним складником традиційної кулінарії, що додає стравам ніжності та свіжості.
Конюшина – чудова медоносна рослина. Вона також природно збагачує ґрунт азотом, тому її часто висівають задля покращення родючості полів. А нововиведені сорти з декоративним листям використовують для озеленення садів.