Що називають “стрих”? / Колаж 24 Каналу
Випадково почули від літніх людей слово “стрих” і замислились, що воно означає? Це не вигадка і не місцевий говір, а старовинне українське слово, яке займає власне місце у словниках та літературних творах.
Що означає вираз “стрих”, розповідаємо, опираючись на ресурс “Горох”.
Що являє собою “стрих” в українській мові?
В українській мові існує багато слів, котрі сьогодні сприймаються як дивні або навіть незрозумілі. Одне з таких – “стрих”. Дехто чув його від бабусі чи дідуся, а дехто взагалі стикається з ним уперше. Однак насправді воно має давню історію і колись було досить поширеним.
У словниках термін “стрих” визначається як горище або простір під покрівлею будинку, де зберігали різні предмети, зерно, висушували трави або плоди. У деяких регіонах України так могли називати і верхню частину господарської споруди.
Сьогодні частіше вживають слово “горище”, але “стрих” також є коректним українським словом, особливо в західноукраїнських діалектах. У різних регіонах України слово може звучати по-іншому: “стрих”, “штрих”, “стрихи”.
Варто зауважити! Львів’яни без сумніву знають це слово, однак як найменування сцени “Стрих” у Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької з 2024 року для експериментальних постановок. Тут, крім театральних вистав, регулярно організовують лекції, перформанси та читання.
Мовознавці схиляються до думки, що термін “стрих” бере свій початок зі старослов’янських мов. Він також присутній у польській мові, існують навіть населені пункти з подібною назвою. У деяких європейських мовах є аналогічні слова зі значенням “дах” або “поверх”.
Це слово можна зустріти у працях українських письменників, особливо тих, хто описував сільське життя. Наприклад, у давніх оповіданнях та етнографічних записах “стрих” згадується як місце, де висушували та зберігали домашні припаси або переховували старі речі:
- У хаті поралася Ганна. Давала всьому лад. Це тут поставити, а те там, це занести на стрих, те до комори. (Антін Крушельницький).
-
Потім підняла [молодиця] з землі драбину й приставила до стриха. Вилізла нагору й по хвилі побачив Славко на стриху світло. (Лесь Мартович).
У народних легендах стрих часом вважався “загадковим” місцем у домі.
В українській мові існує споріднене слово – “стріха”. Це дах із соломи чи очерету, або край солом’яної покрівлі, що звисає над стіною, чи – “острішок”.
Стріха в українській традиції — це дещо більше, ніж архітектурний елемент. Це образ дому, захисту та родинної згуртованості, який увійшов у приказки та існує в нашій мові як символ затишку та приналежності:
- І горобець свою стріху має (із записів М. Номиса).
- На мою стріху мече, а на його падає.
- Своя стріха – своя втіха Чужу стріху латає, а своя тече.
- Під батьковою (батьківською) стріхою – у рідній хаті, у своїй родині.
- Під однією стріхою – в одному приміщенні, однією родиною.
- Під чужою стріхою – у чужому домі.
Цікаво знати! Сьогодні простір під дахом роблять житловим, з вікнами, і знають під назвою – мансарда. Це слово французького походження – “mansarde” і походить від прізвища французького архітектора Франсуа Мансара (1598 – 1666), котрий вперше запровадив мансардні дахи.
Слово “стрих” не дають забути, воно використане у назві подкасту “На стриху” де спілкуються з творчими особистостями, волонтерами, культурними діячами, письменниками. Це український затишний аудіо- та відеоблог, який веде Іванка Крип’якевич-Димид. Можливо знайти слово навіть у б’юті індустрії – назвах салонів краси та парфумів для інтер’єру, магазинів одягу, рекреаційних комплексів.
Що таке “стрих”: дивіться відео
Слово “стрих” – це ще один приклад того, яка розмаїта українська мова. Хоч сьогодні воно використовується не так часто, але продовжує бути частиною нашої мовної та культурної спадщини. Такі слова допомагають глибше зрозуміти життя, звичаї і навіть світогляд наших пращурів.