Крім того, що сонцезахисні окуляри сьогодні є неодмінним модним аксесуаром, що підкреслює певний стиль та імідж їхнього власника, вони повинні відповідати функціональним вимогам захисту та безпеки.
Для наших очей шкідливим є не тільки ультрафіолетове випромінювання, але надмірно яскраве світло як таке. Якісні, правильно підібрані за ступенем затіненості сонцезахисні окуляри, звичайно, нейтралізують негативні впливи, проте просто темні окуляри, без UV фільтрів, можуть лише нашкодити, оскільки вони обманюють зіницю, яка не звужується на яскравому світлі, поглинаючи ще більші дози UV.
Безліч проблем, що виникають у нас у старості, це результат нехтування сонцезахисними окулярами в молодості, оскільки непомітні мікротравми очей, накопичуючись, дають відчутний негативний ефект лише з часом. Однак цей час може обчислюватись і одним, двома сезонами при носінні небезпечних сонцезахисних окулярів. Та й поява зморшок навколо очей не змусить себе довго чекати, якщо не носити сонцезахисні окуляри при яскравому сонці, постійно примружуючи при цьому. Відомі метаморфози із земною атмосферою, що відбуваються, сильно посилюють негативні процеси впливу на очі і шкіру і вимагають підвищеної уваги до цієї проблеми.
Подарунок ескімосів
Ще в гробниці Тутанхамона археологи знайшли річ, схожу на сучасні окуляри від сонця: два тонкі спи смарагди, з'єднані бронзовими пластинками. У Стародавньому Китаї жінки, щоб уберегти очі від сонця та уникнути зморшок, носили лінзи із закопченого кварцу чи смальти. Японці одягали на голову ремінець, до якого кріпилися віконниці для очей. В Індії приклеювали до століть просочені смолою смужки шовку.
Вважається, що перші окуляри від сонця — кістяні щитки з прорізами, що обмежують світловий потік, — з'явилися у ескімосів. Скляні сонцезахисні окуляри випустили близько 200 років тому у Франції для солдатів наполеонівської армії. У 1929 році в Америці Сем Фостер запустив у виробництво недорогі окуляри, які мали попит на пляжах. Під час Другої світової війни темні окуляри увійшли до обов'язкового екіпірування американських моряків. Тоді вперше було використано скло, що відсікає весь ультрафіолетовий спектр сонячного світла. А у XX столітті вчені почали займатися проблемою повноцінного захисту очей від пошкодження сонячним світлом та передчасного старіння.
Білий, червоний, блакитний – вибирай собі будь-хто.
Так що ж вибрати, скло чи пластик? Скло гарантує захист від ультрафіолету, менше спотворює предмети та знижує, у порівнянні з пластиковим аналогом, можливість подряпин. Але скляні лінзи небезпечні: можуть розбитися і за несприятливих умов уламки нерідко ушкоджують очі. Вони мають високу абразивну стійкість, але набагато важчі за пластикові лінзи, пітніють і більш крихкі. Скляні лінзи не підходять для дітей.
Лінзи із пластику легші за скляні та безпечні. Але пластик, не оброблений спеціальними засобами, так само, як і той, що “оброблений” кустарно, пропускає ультрафіолетові промені, а отже, шкодить очам. Але є лінзи, що мають спеціальний хімічний інгредієнт, який затримує шкідливе випромінювання, щоправда, у цьому випадку висока якість пластику має бути гарантованою. Такі окуляри не слід купувати у випадкових кіосках і на ринках. У виготовленні пластикових лінз лідирують такі країни-виробники, як Канада, Німеччина та Франція. До складу сучасних пластикових лінз для окулярів уводяться спеціальні хімічні добавки. На поверхню скла та пластику наносяться різні напилення. Це – антивідблиски та антистатичні, водовідштовхувальні, фотохромні та фотозахисні покриття та затемнення. Ці покриття на пластикових лінзах, одношарові та багатошарові, гарантують абсолютну нешкідливість для очей.
Основний принцип вибору темних окулярів з пластиковим склом – зупинитися на тих, які не пропускають ультрафіолетові промені. Вони бувають двох типів: А та В. Щоправда, другі, В-промені, офтальмологи вважають більш небезпечними. На етикетках якісних окулярів існує напис: “Blocks at least 90% UVB і 60% UVA”. Цифри, звісно, змінюються. Цей напис розшифровується так: “лінзи не пропускають 90% ультрафіолетових променів і 60% ультрафіолетових променів А”. На етикетках фірмових окулярів ще вказуються довжини хвиль, які пропускають лінзи. Повний захист від випромінювань забезпечують окуляри із зазначенням 400 нм (нанометрів). Їхній ультрафіолетовий спектр захищає від хвиль довжиною до 400 нм. Якщо цифра нижче 400 нм, то окуляри частково пропускають ближній ультрафіолет. Існує ще показник – коефіцієнт заломлення: 1,4; 1,5; 1,6 і т.д. Чим більший коефіцієнт, тим краще лінза, тобто більш тонка та прозора.
Якість пластикових лінз можна визначити самостійно. Покласти лінзу на ганчірочку з квадратним плетивом тканини. Що краще лінза, то менше буде спотворення структури тканини, покритої лінзою. Другий “ультрафіолетовий” тест вимагає часу для носіння – область довкола очей, захищених хорошими окулярами, залишиться незагорілою.
Колір лінз – це окрема розмова. Фотохромні лінзи – хамелеони – змінюють колір залежно від освітлення, створюючи очам захист та комфорт. Але вони можуть темніти по-різному — сильніше і слабше — одна сильніша за іншу, а повинна бути затемнена рівномірно, інакше очі втомлюватимуться. До речі, сонячного дня, очам комфортніше за чорними або темно-коричневими лінзами. Але в похмурі дні світ у таких окулярах здається похмурим. Враховуючи, що без яскравого світла зіниці розширюються і піддаються ще більшому ультрафіолетовому удару, то темні лінзи можна замінити сірими, димчастими, рожевими, жовтими, блакитними, зеленими або безбарвними — аби вони були виготовлені з якісного матеріалу, змушували зіниці звужуватися і дійсно захищали. Але якщо завдяки таким окулярам навколишній світ змінив колір, то це підробка. Якісні кольорові лінзи лише трохи змінюють відтінок. А порушення звичної гами на користь одного кольору розсіює увагу, людина у таких окулярах швидко втомлюється. Кольорові лінзи можуть створити проблеми людям, яким важливим є точне сприйняття кольору, наприклад, водіям.
Крім того, вибираючи сонцезахисні окуляри, треба враховувати, що вони повинні захищати не лише зіницю, а й шкіру навколо очей. Тоді зморшок у цій зоні буде менше.
Тепер про оправу. Найпрактичніший матеріал для оправи – це нейлон, тому що він легко гнеться та повертається у вихідне положення. Для виготовлення оправ використовують ацетат целюлози, спеціальні види пластмас, сталь, титанові сплави. Щоб підібрати окуляри, обов'язково потрібна приміряння. Тільки так можна визначити, наскільки вони зручні — чи не тиснуть на перенісся носові упори, чи дужки не тиснуть. При нахилі голови окуляри не повинні звалюватись або з'їжджати на кінчик носа. Розмір оправи має бути пропорційний розміру особи. Якщо обличчя квадратне, потрібна оправа злегка закругленої форми, щоб пом'якшити лінію вилиць, кругла – з прямими або незграбними лініями насичених кольорів, які візуально зменшують обличчя. Якщо обличчя витягнуте, оправа повинна закривати більшу частину. При гострому підборідді підійдуть оправи з тонким обідком та вертикальними лініями без масивних деталей та яскравих кольорів. А на овальних обличчях добре виглядає більшість оправ.
Усі сонцезахисні окуляри повинні відповідати вимогам безпеки, затвердженим Європейською директивою 89/686/ЄЕС та Технічним розпорядженням EN 1836–2005 (ця інформація вказується у посвідченні, що додається до окулярів).