Основні тези
- Дарій Кузьмінський, 18-річний юнак науки зі Львова, отримав відзнаки на світових змаганнях в галузях екології, медицини та хімії. Зараз проходить навчання в Японії за міжнародною програмою.
- У нього в планах повернутися до України, щоб своїми знаннями сприяти прогресу країни.
- В інтерв’ю 24 Каналу він поділився інформацією про свої роботи, що стали переможними; враженнями від проживання в Японії; міжнародним досвідом навчання; дієві засоби від раку та інше.
Дарій Кузьмінський – юний науковець зі Львова
Дарію Кузьмінському всього 18 років, проте за його спиною вже декілька перемог на міжнародних змаганнях з науковими проєктами. Юнак дивує ґрунтовними знаннями та роботами в царинах екології, медицини та хімії – від вивчення протипухлинних препаратів до ініціатив з відновлення забруднених територій.
- 1 “З цим дипломом я можу вступити до Гарварду та Оксфорду”
- 2 “Англійська – це основа та базис комунікації”
- 3 “Воєнні зіткнення та важкі кризи відбуваються в різних куточках світу”
- 4 “Дуже важливо мати можливість обирати предмети для навчання”
- 5 “До 2022 року в Японії майже ніхто не знав, що таке Україна”
- 6 “Поїзди тут прибувають за графіком з точністю до хвилини”
- 7 “Вивчали засоби, які можна використовувати для терапії раку”
- 8 “Це чудова нагода осягнути культуру різних народів”
- 9 “На розвиток науки потрібні значні вкладення”
- 10 “Хочеться бачити свою державу квітучою”
- 11 “Головна мета – отримати якісну освіту та повернутися до України”
Наразі цей молодий науковець зі Львова навчається за міжнародною програмою в Японії, також цікавиться медициною, отримує стипендію і після завершення навчання може вступити до найпрестижніших університетів світу. Однак він має намір повернутися в Україну, щоб застосувати свої знання та таланти на користь нашої країни.
Цікаво “Російською нас знищують”: інтерв’ю з Артуром Пройдаковим про українізацію, школу та виїзд учнів
І ця розповідь – не тільки про молодого обдарованого юнака, але й про генерацію українських підлітків, які здобувають надзвичайно цінний для нашої країни досвід.
В інтерв’ю 24 Каналу до Дня науки Дарій Кузьмінський поділився думками про чотири свої роботи, які стали переможними на світових конкурсах у Хорватії, Польщі та Тунісі; враженнями від проживання в Японії; міжнародним досвідом у навчанні та реалізації проєктів; важливість вивчення мов і навчання в Малій академії наук. Також він розповів про те, чи реально створити ефективні ліки проти раку та чому українській молоді важливо повертатися в Україну.
“З цим дипломом я можу вступити до Гарварду та Оксфорду”
З чого почалася ваша зацікавленість наукою?
Наукою я почав цікавитися ще у п’ятому класі. Тоді моя мама записала мене до Львівської обласної Малої академії наук на курси хімії, біології, математики та фізики. І я відразу відчув різницю зі звичайними уроками, тому що ми почали реалізовувати різні експерименти. Там у мене й народилася пристрасть до науки.
У МАН я вивчав хімію, біологію, а згодом і медицину, з якою планую пов’язати своє майбутнє. Саме ті мої чотири роботи-проєкти, з якими я перемагав за кордоном, стосувалися природничих наук. Крім того, вони надали мені можливість подорожувати за кордон на різні конференції, конкурси, вдосконалити навички комунікації, презентації проєктів тощо. І саме ця діяльність у МАН допомогла мені отримати стипендію Tokarev Foundation та вступити до Міжнародної школи.
Яку освіту здобуваєте зараз в Японії?
В Україні я закінчив 11 клас, здав НМТ. Тут знову навчаюся в 11 класі, а наступного року перейду вже до 12. Отримаю два дипломи: один японський про закінчення старшої школи, інший – про навчання на міжнародному бакалавраті, диплом IB. Останній дійсно дуже цінний. Він відкриває можливості для вступу до престижних університетів. Навіть можу згодом вступити до Гарварду, Оксфорду. Це диплом про закінчення старшої школи, програми тривалістю два роки.
“Англійська – це основа та базис комунікації”
Які предмети вивчаєте? Чи товаришуєте з гуманітарними науками?
Програма IB передбачає вивчення предметів із шести груп. Перша група – це мова, якою ми говоримо. Я обрав англійську. Друга – це мова, якої ми взагалі не знаємо або знаємо на початковому рівні. Я вирішив вивчати іспанську з нуля. Це зовсім не легкий предмет, але водночас досить цікавий. Тим паче в кампусі я можу практикувати мовні навички, тому що маю багато іспаномовних друзів. До речі, якщо порівнювати німецьку та іспанську мови, то для мене німецька є більш структурованою, має менше винятків. Третя група – це природничі науки. Четверта – гуманітарні. Тут я обрав глобальну політику. І цей предмет доволі цікавий: допомагає розібратися у світових процесах.
Чому для молоді так важливо вивчати іноземні мови?
Англійська – це база для спілкування. Але, окрім англійської, корисно знати інші мови. Я трохи вчив німецьку. Зараз на IB вивчаю ще й іспанську. Але загалом тут навчаюся англійською (для носіїв). Тому підліткам рекомендую починати вивчати англійську якомога раніше. Тим більше що сьогодні є дуже багато саме безкоштовних можливостей. Навіть у школі можна чудово вивчити англійську мову. Можна починати з фільмів на Netflix, YouTube. Я так і робив. Це допомагає адаптуватися до розмовної мови. Адже за кордоном, на мою думку, найскладніше – це розмовна мова. У Британії можна взагалі не зрозуміти жодного слова, якщо спілкуватися тією англійською мовою, якої навчають у школі.
А як у вас із балансом між особистим життям і наукою? Чи виходить знаходити час на юнацьке життя, друзів, хобі?
Спочатку було складно. Здавалося, зважаючи на те, що тут набагато сильніший акцент робиться на науках, що часу ні на що інше, крім навчання, не буде. Але це доволі швидко змінилося. Зараз я спокійно знаходжу час на друзів. Дружу не тільки з японцями – тут багато американців та європейців, зокрема литовців, латвійців, поляків. Загалом у кампусі, де я проживаю, – студенти близько 80 національностей, тому друзі в мене тут звідусіль. Куди б я не захотів поїхати, у мене буде хтось, хто зможе мене прийняти. Перед фінальними екзаменами ми занурюємося в науку, а так навіть ходимо в різні походи, на екскурсії, можемо поїхати в Токіо. Також записуємося до клубів за інтересами. Для мене способом відпочинку є фотографія.
Дарій Кузьмінський / Фото хлопця, надане 24 Каналу
“Воєнні зіткнення та важкі кризи відбуваються в різних куточках світу”
Я знаю, що ви їздили до Таїланду та навчали дітей-біженців. Як це вплинуло на вас і чи змінило розуміння вашої власної місії?
Одним з елементів програми IB є участь у певному проєкті. Мій зосереджений саме на донації крові та першій домедичній допомозі. У першому семестрі ми організували курс першої тематичної допомоги для всієї школи. Згодом знайшли школу в Таїланді, яка насправді є скоріше притулком для жінок і дітей – біженців із М’янми. З 2017 року там дуже складна ситуація. Багато людей стали біженцями, і їхні діти в інших країнах не мають можливості ходити до звичайної школи. Тому їх навчають волонтери. Ми навчали дітей елементарної гігієни, першої домедичної допомоги та англійської мови. Вони мають надзвичайно гарну англійську мову – ми цього не очікували. Діти віком 7 – 8 років розуміли, про що ми говоримо.
Дарій Кузьмінський / Фото хлопця, надане 24 Каналу
Загалом ця місія ще більше допомогла усвідомити масштаб того, що відбувається у світі. Зокрема, зрозуміти, що воєнні конфлікти та важкі кризи відбуваються в різних куточках світу. І ти, як українець, якого мають намір вигнати з твоєї країни, відчуваєш це зовсім по-іншому. І це мотивує допомагати якомога більшій кількості людей.
“Дуже важливо мати можливість обирати предмети для навчання”
Поділіться власними спостереженнями: чим різниться українська та японська системи освіти? Що могла б перейняти наша країна?
Я навчаюся тут на міжнародному бакалавраті. Цю програму використовують у багатьох школах по всьому світі. Вона дуже відрізняється від української, і в кращий бік. Найбільша відмінність – у кількості есе, які нас змушують писати. Тут усі гуманітарні предмети побудовані на есе. Мій екзамен з англійської мови буде таким: мені запропонують якийсь уривок тексту – з реклами чи комікс, наприклад, – і скажуть визначити різні авторські прийоми, засоби та проаналізувати, який це має вплив на читача і чому.
Тобто абсолютно в кожній сфері, на кожному предметі нас вчать аналізувати. А з природничих наук тут дуже багато лабораторних робіт. В українській школі нас просто змушують вивчити теорію, а результат кращий, коли ти вчишся аналізувати.
Також дуже важливо, що є можливість обирати предмети для навчання. Незабаром у нас таке має бути в старшій школі. І це надзвичайно важливий аспект, адже немає сенсу змушувати когось вчити те, що він ніколи не використовуватиме в житті. У мене в українській школі було 19 – 20 предметів. У жодному ми не заглиблювалися в теорію чи практику так, як тут, де в мене шість предметів. До того ж тут їх я сам свідомо обрав.
Читайте Учні мають бути в некомфортних умовах, а вища освіта – дорогою, – інтерв’ю з найкращим учителем
Чи часто задають домашні завдання?
Домашніх завдань у нас дуже мало. І здебільшого ніхто не перевіряє їхнє виконання. Але це підготовка до річної наукової перевірки з кожного предмета. А от есе, презентації всі перевіряють на наявність штучного інтелекту. Якщо знаходять, змушують повністю переписати роботу. З цим тут суворо. Хоча нас і вчать використовувати ШІ в різних ситуаціях. Зокрема, щоб знайти чи проаналізувати певну інформацію.
“До 2022 року в Японії майже ніхто не знав, що таке Україна”
Чим вас найбільше вразила Японія?
Найбільше мене вразило те, що Японія – це не тільки про Токіо, про Осаку, тобто про великі міста. Японія – це й неймовірна природа. Я живу доволі далеко від Токіо, майже в лісі, біля підніжжя вулкана, тому ми ходимо в походи, їздимо заповідниками. Плануємо, до речі, похід на Фуджі (найвища гора та діючий базальтовий стратовулкан в Японії, – 24 Канал).
Що японці знають про Україну? Чи знають звичайні громадяни про війну в нашій державі?
Японці знають про війну в Україні. Але рівень обізнаності значно нижчий, ніж у Європі. Віддаленість між країнами також на це впливає. Гадаю, до 2022 року тут майже ніхто не знав, що таке Україна. А про те, що війна в нас триває з 2014 року, про анексований Крим і поготів… Вони знають, що Україна захищає правильні цінності, а Росія напала незаконно та безпідставно. Просто не зовсім розуміють контекст. Біженців з України тут, до речі, небагато. Спочатку було десь 2200. Близько 800 з них повернулися додому.
“Поїзди тут прибувають за графіком з точністю до хвилини”
Які нововведення, побачені в Японії, ви хотіли б перенести в Україну? Чи це можливо сьогодні, на вашу думку?
Чомусь серед українців існує стереотип, що Японія – це країна, яка вже на 200 років попереду. Але якщо від’їхати від Токіо, то можна зрозуміти, що Україна не є настільки відсталою. У нас, наприклад, доволі розвинена банківська система, зокрема Дія. Для них це щось з іншого світу. Тут усе тримається на готівці. Є багато магазинів, у яких ти можеш оплатити товари лише готівкою. У всіх потягах видають паперовий квиток, щоб ти його закомпостував.
До речі, система транспорту тут неймовірно розвинена. Хотілося б мати в нас таку систему, щоб з Києва до Львова можна було доїхати за дві години. Поїзди тут прибувають за графіком з точністю до хвилини. Навіть у селах. Це також дуже дивує. За хвилину запізнення вони майже на колінах просять вибачення. Японці також планують запустити поїзди, які будуть їздити зі швидкістю 600 кілометрів на годину.
За годину можна проїхати пів Японії. Але для цього треба буде за готівку купити паперовий квиток. І цей контраст дивує.
Усе ж більшість японців обирає саме поїзд, тому що це виходить швидше, ніж літаком. Квиток на швидкісний поїзд, наприклад, на відстань 150 кілометрів, коштує тут близько 1,5 тисячі гривень. Можна їхати й автобусом, але це довше, хоча й дешевше.
Швидкісні японські поїзди / Фото з Вікіпедії
У медицині також тут великий прогрес. Навіть наші українські медики приїжджали сюди вчитися. Якщо чесно, то система охорони здоров’я мені подобається більше тут. Вони допомагають, але не поспішають. Тобто якщо не бачать потреби втручатися в організм, не будуть цього робити. Приватна медицина, до речі, тут доволі доступна. Мені вже 18 років, тому я плачу тільки 30% від загальної суми – як для учня чи студента. Загалом і для жителів тут медицина доступна. Тож японці не нехтують своїм здоров’ям.
До речі, тут дуже велике табу на розмови про те, яка в тебе зарплата. Також, якщо говорити про культурний аспект, то японці не змушують іншу державу або організацію до співпраці, вони їх заохочують.
Що загалом вас вразило в житті та людях в Азії та що з цього варто перейняти українцям?
Їхня культура спілкування вразила з перших годин перебування. Вони дуже обережні та ввічливі. Я не зустрічав японця, який би кричав. Звичайно, є винятки, але саме таку культуру спілкування я хотів би бачити в Європі.
“Вивчали засоби, які можна використовувати для терапії раку”
Повертаємось до ваших наукових досягнень. Розкажіть про свої основні проєкти. Чи пов’язані вони з вашими перемогами на міжнародних конкурсах? Чим вони будуть корисні Україні та світові?
Протягом останніх років я вивчав протиракові сполуки. Цей проєкт презентував у Тунісі. Мені дуже пощастило знайти наукову керівницю в ЛНУ імені Івана Франка. З нею ми досліджували різні види препаратів, які в майбутньому можна було б використовувати для лікування пухлин. Результати опублікували, тому наукові товариства можуть використовувати цю інформацію.
У Хорватії та Польщі я представляв проєкти на тему хімії. Зокрема, про сонячні панелі. Ми з моїми науковими керівниками з Львівського політехнічного університету намагалися здешевити виробництво напівпровідникових плівок для сонячних панелей. Це дасть змогу зробити виробництво дешевшим. Тож більше людей зможе придбати собі ці панелі та покращити екологію.
Цікаво Люди, які кажуть, що мова не має значення, підігрують ворогу, – інтерв’ю з Павлом Вишебабою
Чи можливо створити ефективні ліки проти раку?
Зараз є дуже багато різних сполук, які насправді дуже ефективні в лікуванні раку. Проблема полягає в тому, що багато людей дізнаються про рак на пізніх стадіях. І в той момент дуже важко зупинити ракові новоутворення. Тому варто перевіряти своє здоров’я.
У Японії, наприклад, щороку навіть іноземні студенти проходять обов’язковий медогляд. Якщо знаходять проблему, відразу повідомляють, щоб можна було розпочати лікування якомога швидше. А в Україні багато людей не бачить потреби робити такі огляди (УЗД, рентген тощо). Часто це причина виявлення раку на пізній стадії.
Загалом ситуація дуже залежить від типу раку. Є пухлини, що дуже швидко прогресують. Ми якраз займалися лімфомою. Лімфома – дуже небезпечний рак, що дуже швидко прогресує. Але є такі види раку, які прогресують роками. Є такі, які сьогодні набагато легше вилікувати. Можна підібрати людині специфічні препарати, щоб вилікувати пухлину на третій чи четвертій стадії. А деякі, навіть якщо знайти їх на другій стадії, вилікувати буде вже складно. Тому ще раз наголошую: варто часто перевіряти своє здоров’я.
Чи вивчали ви тему забруднення повітря, ґрунтів внаслідок війни?
Я займався темою відновлення ґрунтів після нафтовмісних сполук: бензину, нафти, мастила. Це було на початку війни. Загалом ті ж танки та інші види важкої техніки значно шкодять ґрунтам, тому що перевозять дизельне пальне, мастило, яке потім потрапляє в ґрунт. Існує думка, що всі ці шкідливі речовини можуть згодом викликати в людей рак. Якщо ми на тій же звільненій частині Херсонщини згодом садитимемо кавуни, цілком імовірно, що ті кавуни міститимуть певний відсоток нафтопродуктів. Тому ми досліджували, як за допомогою різних рослин можна відновлювати такий ґрунт.
Ми використовували таку рослину, як міскантус гігантський. Вона подібна до очерету, але любить менше вологи. І дуже добре вбирає саме нафтопродукти. Потім цю рослину можна використовувати як паливні брикети. Мої друзі використовували бактерії для того, щоб очищати водне середовище від нафти.
“Це чудова нагода осягнути культуру різних народів”
Як до вас, до речі, ставляться дорослі науковці та педагоги?
У Малій академії наук мені дуже пощастило з науковими керівниками. Вони завжди були для мене підтримкою, допомагали зрозуміти складні теми. У Міжнародній школі вчителі так само допомагають, пояснюють. Можна з ними запланувати якусь зустріч, і вони тобі пояснять те, що ти не розумієш. Викладачі тут звідусіль: з Ірландії, Туреччини, Філіппін, Південної Африки, Німеччини, Австралії тощо. Більшість проживає з нами в кампусі та підтримує порядок. Тому що у нас о 21:30 вже комендантська година: мусимо бути в будинку. І вони це перевіряють. Тут насправді є чудова нагода осягнути культуру різних народів. І в мене не було б такого шансу, якби не ця стипендія.
Тому наголошую, що Мала академія наук – це дуже потужний інструмент та великий ресурс саме для молоді, для підлітків. У мене є друзі, які отримують після цього стипендію в Стенфордському університеті. Тож я б дуже заохочував саме підлітків долучатися до МАН, адже це неймовірні можливості та знайомства. І наголошую: наука – це не тільки про щось нудне. Просто треба знайти цікаву для себе сферу.