Основні тези
- Українська назва водяної лілії – латаття, бере свій початок від спільнослов’янського кореня “лата”.
- Латаття має символічне значення в українській культурі, пов’язуючись з незаплямованістю, цнотливістю та оберіганням від недобрих сил.
Не лише – водяна лілія / Мagnific. Ілюстративне фото
Важливо знати імена квітів та рослин, адже вони зберігають у собі спадок і досвід нашого народу. У кожному найменуванні є частинка історії, переказу чи знаку, що сприяє розумінню того, як люди колись сприймали навколишній світ та природу.
Як іще в українській мові називають квітку водяної лілії, розповідаємо, посилаючись на “Горох”.
Як по-українськи назвати водяну лілію?
Ця водна квітка – прикраса багатьох озер та ставків, навіть невеликих штучних водойм і фонтанів. І ви, напевно, бачили ці квітки-зірки білого, жовтого чи рожевого забарвлення.
Цікаво, що магазини, які реалізують саджанці, іменують їх латинською назвою, хоча існує дуже гарне українське слово.
Українською квітку водяної лілії величають – латаття. Тлумачний словник української мови (СУМ-20) дає таке визначення: латаття – водяна рослина з великим листям і білими або жовтими суцвіттями.
Слово “латаття” походить від праслов’янського кореня “лата” зі значенням “листок, покривало” або ж – “латка”, оскільки великі округлі листки рослини ніби покривають поверхню водойми листям-клаптями. Вірогідно, “лата́тий ” означає “з листям” – “з великим і широким листям”.
А латинська назва рослини – Nymphaéa. Отже, часто в каталогах магазинів рослин або квіткових крамницях ви побачите квітку під назвою – німфея.
Який вигляд має латаття: дивіться відео
Але є й інші найменування, які можна зустріти в літературних творах та усній народній творчості:
- лілея/лілія,
- лопаття,
- купава,
- купавка,
- одолінь-трава,
- русалчина квітка / русалчин цвіт,
- лебедина квітка,
- водяний лопух,
- збаночки,
- листоплуг,
- ломич,
- лопатник,
- умич білий.
Такі назви ми можемо побачити в літературі та фольклорі:
- Залишалося обійти невелике озерце, гладінь якого виблискувала між осокою та лататтям. (Борис Антоненко-Давидович).
До речі, символ Єгипту, квітка лотос, також із роду латаття – Nymphaea lotus.
Що символізує квітка латаття?
Слов’яни наділяли “одолінь-траву” магічною силою, здатною захистити від злих духів, хвороб, страховиськ і розбійників, які чатували на мандрівника в дорозі. Тому корінь рослини носили як оберіг на шиї або зашивали в одяг.
Латаття здавна називали «русалчиною квіткою». Біла тендітна пелюстка, а під нею — кореневище, строкате, як хвіст риби чи змії. Народна уява перетворила його на русалку — красуню з хвостом, яка сяє у воді. А ще говорили: квітка ховається на ніч під воду, ніби сама русалка, що зникає в глибині.
Вірили, що русалки оберігають латаття та карають тих, хто зриває його без дозволу. У “Травневій ночі” Миколи Гоголя з’являлися русалки з вінками з латаття на голові.
У народних традиціях латаття – символ чистоти, дівочої невинності та вірності. Згідно з переказами, квітка виростала на місці загибелі дівчат, які вибирали смерть у воді замість сорому чи неволі. Тому латаття стало уособленням жертовності та незламності.
Сюжет русалок і водойми з лататтям присутній на багатьох полотнах відомих живописців: Франческо Лояконо “Лотоси”, Клод Моне цикл картин “Німфеї”, Альберт Едельфельт “Водяні лілії”, Юлій Клевер “Кувшинка” та інші.
Латаття на полотнах відомих живописців
В Україні розповсюджені два види: латаття біле (Nymphaea alba) та латаття сніжно-біле (Nymphaea candida), які мають цілющі властивості.
Цікаво! Художник-імпресіоніст Клод Моне створив цілий цикл із 250 картин “Водяні лілії” або “Німфеї”. Картини зображують квітник і водойму маєтку Моне в Живерні.
Отже, маючи власну назву, яка є літературною і науковою – латаття, використовуйте її. Це слово містить у собі і природну красу, і народну пам’ять та уявлення.