Основні тези
- Відповідно до норм української мови, коректний варіант написання – “дзвіниця” без подвоєння літери “н”, на відміну від хибного “дзвінниця”.
- В Україні дзвіниці втілюють духовну могутність, найчастіше побудовані в архітектурних стилях бароко або класицизму, як, наприклад, Київська Софійська дзвіниця.
Дзвінниця чи дзвіниця – як правильно? / Freepik. Ілюстративне фото
Один з поширених орфографічних промахів полягає у вірному написанні слів з подвоєною літерою “н”. Можливо заплутатись, але існують правила та підказки.
Як правильно писати – з двома “н” чи з однією в слові дзвін(н)иця, пояснюємо згідно з Українським правописом.
Як правильно писати слово – дзвінниця чи дзвіниця?
Високу будівлю з дзвонами поблизу церкви ви, без сумніву, бачили. Проте, коли доходить до правопису слова, постає питання, який варіант вірний – дзвінниця чи дзвіниця? Це правило без проблем знають учні старших класів, а ми вам його нагадаємо.
Вірно говорити та писати – дзвіниця. Варіант “дзвінниця” є невірним. Здвоєння “н” відбувається лише тоді, коли зустрічаються дві ідентичні приголосні на стику морфем (закон-ний, годин-ник).
У слові “дзвіниця” подібного збігу немає, тому правильний варіант – одна “н”. Слово утворене від дзвін + суфікс -иця.
Нова редакція правопису 2019 року, (яка вступить в дію у 2026 році): фіксує написання дзвіниця без подвоєння “н”. А мовознавці пропонують запам’ятати просту підказку: з однією “н” пишуться слова “дзвіниця” та “криниця”.
Походження слова бере початок від праслов’янського zvonъ – дзвін, подібно до слова zvьněti – “дзвеніти, звучати”. Від цієї ж основи та від особливої форми походить і назва квітів дзвіночки, а не колокольчики.
У сучасному правописі та словниках зафіксована лише форма – дзвіниця.
- СУМ-20: дзвіниця – “висока споруда для дзвонів при церкві, поряд з церквою або окрема будівля з дзвонами”: “До утрені загув з дзвіниці Великий дзвін” (Тарас Шевченко).
- Орфографічний словник української мови: також вказує лише на форму дзвіниця.
У старовинних текстах можна зустріти форму дзвонниця, але в українській мовній традиції вона зазнала спрощення до дзвіниця.
А вежу з дзвоном, котру застосовували для сповіщення про пожежу, називають – каланча. Тобто це висока оглядова башта на будівлі пожежної частини.
Що вам відомо про дзвіниці?
Дзвіниці – це не лише архітектурні конструкції для дзвонів, а й уособлення духовної та культурної величі. В Україні вони стали прикрасою міст та сіл, а найбільш відомою є Софійська дзвіниця в Києві, висота котрої становить 76 метрів.
Дзвіниця Софійського собору / Вікіпедія
Переважна більшість українських дзвіниць зведені в стилі бароко або класицизму. Вони мають декілька ярусів, котрі поступово зменшуються до верху, та закінчуються куполом чи шпилем.
У деяких дзвіницях встановлювали годинники з музичним боєм (наприклад, у Сумах на Спасо-Преображенському соборі).
Дзвіниці будували не лише для розміщення дзвонів, але й щоб підкреслити пишність храму та міста. В Україні дзвіниці нерідко виконували функцію вертикальної домінанти, видимої здалеку як орієнтир.
У народній культурі дзвони символізували охорону громади, їхній звук вважали оберегом від нещастя.