Основні тези
- Українська назва для “піхти” – це “ялиця”, котра є оригінальною назвою на відміну від запозиченого терміну “піхта”.
- Ялиця уособлює довговічність та міць у фольклорі, а її галузки застосовуються для створення оберегів.
Не “піхта”, а – ялиця / Freepik. Ілюстративне фото
Пам’ятайте, українська мова має власні іменування рослин, комах і тварин. Іноді вони відповідають латинським науковим, часом спільні для багатьох мов, але переважно – самобутні, але ми про них не завжди здогадуємось.
Яка українська назва “піхти”, розповідаємо, посилаючись на ресурс “Горох”.
Як величати “піхту” українською?
Якщо ви колись бували у Карпатах або в якомусь з ботанічних садів держави, то ви точно спостерігали це дерево – високе вічнозелене дерево родини соснових з пишною пірамідальною верхівкою, ніжною плескатою хвоєю та великими суцвіттями.
А з його найменуванням все ще цікавіше. Ви могли почути чи побачити на покажчику напис – “піхта”. Термін “піхта” – запозичення з німецької мови (Fichte), котре через польську (pichta) перейшло в український словник. Але це не зовсім українська назва і вона припустима як аналог.
А українці мають свою – ялиця. Ялиця – пов’язане зі спільнослов’янським коренем jьlъ – колючий, як і “ялина”. Безпосередньо “ялицю” ви знайдете в академічних, навчальних та офіційних матеріалах, зокрема в рекламі саджанців.
Тлумачний словник української мови в 20 томах (ТСУМ-20) пояснює, що піхта – це те ж саме, що й ялиця.
У європейських мовах найменування даного дерева часто беруть початок від латинського abies (італійською abete, французька sapin), проте українська зберегла свою форму — ялиця.
В Карпатах росте вид – ялиця біла, котра має м’яку хвою і дає цінну деревину. А основна відмінність – плоска хвоя (20 – 30 міліметрів), притуплена, з двома білими смугами знизу.
Проросток ялиці / Вікіпедія
Але тут ви можете не почути термін ялиця, тому що в цьому краю вживається інша назва – смерека, а на Лемківщині навіть – єліче. А ще словники наводять, як відповідник, назву – щогла чи ялиця щоглова, оскільки використовували для зведення кораблів.
Українці мають популярну пісню “Смерека”:
“На краю села хатина,
Загляда в вікно смерека,
В тій хатині є дівчина,
Та до неї так далеко!”
У народній культурі ялиця символізувала довготривалість і міць, її гілки застосовували для оберегів.
Це дерево має безліч видів, які відрізняються розміром, кольором і довжиною хвої, шишками і застосовується як декоративне для озеленення парків. Виразні шишки-свічки з різним забарвленням – від зеленого, до лілового, червонуватого, золотистого, пурпурового, синюватого приваблюють садівників. Особливою популярністю користується Ялиця корейська, з великими фіолетовими свічкоподібними шишками.
Ялиця корейська: перегляньте відео
Слово піхта існує, проте є запозиченням і в словниках вказується тільки як відповідник. Застосування оригінальної назви – ялиця чи смерека, підкреслює автентичність української мови та культурної спадщини.