Основні тези
- Вираз “дешева ціна” є хибним через плеоназм, оскільки прикметник “дешевий” вже вказує на невелику вартість.
- Правильними варіантами для позначення рівня вартості є “висока”, “низька” або “помірна” ціна, тоді як вислови на зразок “велика ціна” чи “мала ціна” є лінгвістичними огріхами.
Як правильно називати ціну / Фото Freepik
Навіть ті, для кого українська мова рідна з дитинства, часто роблять неточності у звичних словосполученнях. Один із найпоширеніших прикладів – вираз “дешева ціна”, який фактично є невірним.
Навіть особи, які вільно говорять українською змалку, час від часу допускають типові неточності. Одна з них пов’язана із вживанням слова “ціна”, зазначеного у словнику, разом із прикметниками – зокрема у звичному, але помилковому поєднанні.
Чому “дешева ціна” – це неточність?
Вираз “дешева ціна” являє собою приклад плеоназму – тобто непотрібного повторення змісту. Справа в тому, що прикметник “дешевий” вже містить у собі значення, яке стосується вартості. Він вказує на щось недороге або те, що має малу цінність.
Підтягнути українську чи опанувати іноземну? “Оптіма” відгукнеться на будь-який запит! Провідні вчителі країни, авторський підхід та використання інтерактивних платформ допоможуть прокачати обрану мову в найкоротші терміни.
Отже, додавання слова “ціна” в даному випадку є зайвим. Замість цього правильно буде казати просто “дешевий товар” або “дешеві речі” – без конкретизації про ціну.
Як використовувати слово “дешевий” / Знімок екрана з вебсайту “Словник.UA”.
Також слід уникати і подібної конструкції “дешеві ціни”, оскільки вона має ту ж саму помилку.
Як правильно говорити?
Якщо потрібно описати саме рівень вартості, українська мова пропонує інші, вірні варіанти. Найчастіше застосовують прикметники “висока”, “низька” або “помірна” ціна.
Разом з тим, варто пам’ятати, що словосполучення “велика ціна” чи “маленька ціна” також звучать не дуже вдало і не відповідають мовній нормі.
Цікавий аспект: вислів “дорога ціна” в українській мові існує, але має символічне значення. Його використовують у вигляді “дорогою ціною”, коли мова йде про великі зусилля або втрати, яких щось вартувало.
Зверніть увагу! Відмінювання числівників в українській мові залежить від їх розряду (кількісні чи порядкові) та значення. Основні правила: кількісні змінюються за відмінками (деякі за родами/числами), порядкові – як прикметники. У складених кількісних відмінюються всі частини (двохсот тридцяти шести), а в порядкових – тільки остання (двісті тридцять шостий).
Слово “тупик” в українській мові є, але це не те, що ви подумали
-
Слово “тупик” вважається росіянізмом і мовознавці радять замінювати його на такі українські відповідники як “глухий кут”, “безвихідь” або “кінцева колія”.
-
Назва птаха “тупик” також є росіянізмом, і в українській мові його правильно називати “іпатка”.
-
Якщо ви зміните наголос – тУпик, то так називають північного морського птаха з великим, сплюснутим з боків дзьобом.
-
Та навіть назву птаха можна замінити, і не лише на латинську – Fratercula arctica, орнітологи наголошують, що в українській мові птах називається – іпатка, а тУпик – теж росіянізм. Та навіть сперечаються у соціальній мережі, аргументуючи свою правоту.