Основні положення
- Термін “скворєшнік” у нашій мові є хибним і з’являється внаслідок впливу російської мови або суржика.
- Вірна наймення для цієї оселі для птахів українською мовою не вказана у статті.
Ця хатинка не – “сворєшнік” / Freepik. Ілюстративне фото
У щоденній розмові українців ще досі зустрічаються вирази, котрі походять під впливом російської мови або суржику. Один з таких – “сворєшнік”. Він здається звичним, але з точки зору української літературної норми є невірним.
З’ясуймо, як правильно іменувати даний притулок для пташки українською, спираючись на тлумачення ресурсу “Горох”.
Як висловити українською “скворєшнік”?
Згадайте, цю оселю ви неодмінно майстрували на уроках праці щовесни. А потім прикріплювали на деревах поблизу школи, аби спостерігати за птахами, які її заселять. Та й біля багатьох будівель також можливо її побачити.
А ось з найменуванням проблема – часом можна почути слово “сворєшнік” – це викривлена форма російського “скворечник”. Від назви пташки, котра найчастіше там гніздиться – “скворца”.
Але в українській мові пташка зветься інакше, а тому і “оселя” – також. Пташка зветься – шпак, а вірний відповідник українською – шпаківня.
Це слово зафіксовано в нормативних словниках, зокрема в Словнику української мови – в 11 томах і сучасних орфографічних словниках: “шпаківня” – це штучне гніздо для шпаків, зроблене людиною, що має вигляд будки з отвором, прикріпленої на високій жердині або на дереві”.
Візьміть до уваги! Достеменно невідомо, коли люди спершу почали робити шпаківні. Але подібні штучні гнізда можливо помітити на полотнах фламандських художників XV століття. А Василь Левшин у “Книзі для мисливців” 1774 року, писав, що у багатьох місцях Росії та України господарі роблять спеціальні згортки з берести, в яких залюбки селяться шпаки.
А найменування пташки походить від праслов’янського ščьpakъ, похідне від ščipati у значенні “дражнити, зачіпати”. Оскільки шпаки здатні передражнювати, копіювати голоси інших птахів.
Цікаво, що і в українській мові, і в російській мові найменування пташки утворилось від “голосу” птаха (як і інших птахів, до прикладу – “синичка”). Але особливості словотвору кожної мови створили свої назви:
- українською – шпак;
- російською – скворєц.
Ця пташка – шпак / Freepik
В українській мові відсутнє закінчення “єшнік” як продуктивного словотворчого елемента в подібних словах, тому форма – “сворєшнік” виглядає неприродно.
В літературі ви можете зустріти й іншу назву – шпаківниця, котра дуже схожа до “шахівниця”:
- Покинули свої хатки-шпаківниці чорно-рябенькі шпаки. Величезними табунами літають вони над ланами, луками (Олександр Копиленко, “Як вони…”).
Пізнавальне про шпаків: переглядайте відео
А орнітологи наголошують, що часто шпака плутають з іншим птахом – дроздом. Обидва чорні та з жовтим дзьобом. Проте між ними є суттєва відмінність – шпак на пір’ї має характерні білі або сірі цяточки та синій відблиск. Саме через цю особливість в українців є особливе забарвлення-колір – шпакуватий. Про його особливість ми писали раніше.
Яка різниця між дроздом і шпаком: переглядайте відео
Уникнення подібних помилок сприяє збереженню чистоти мовлення і підтримці власних мовних традицій. Українська та російська назви мають спільне походження, але сформувалися за різними мовними законами. Тому, нормативна українська назва – шпаківня, зазначена в словниках. Розмовляйте українською!