Основні тези
- У ХХ сторіччі українська мова пережила безліч утисків, що спричинило виключення чималої кількості автентичних слів з лексиконів.
- Наразі лінгвісти працюють над відродженням призабутих слів, котрі повертають культурну спадщину та самобутність українців.
Знаєте ці слова? / Freepik. Ілюстративне фото
Українська мова у ХХ столітті зазнала декількох гонінь та змін, внаслідок яких ми не знаємо споконвічних слів. Але сьогодні мовознавці знову повертають їх до вжитку.
Підбірку лексем, які в нас вилучили й замінили, пропонуємо з покликанням на репетиторку з української мови Ірину Ваврик.
Які лексеми більшість людей і не чули?
Українська мова – це не тільки інструмент комунікації, а й носій культурної спадщини та ідентичності. Однак багато її лексем ми сьогодні не знаємо або майже не використовуємо. Причина цього – цілеспрямована мовна доктрина радянської влади, яка намагалася уніфікувати простір під російську мову.
У радянський період значну кількість питомих українських слів виключали з лексиконів, замінювали копіями з російської або проголошували “діалектизмами” й “неправильними”. Це торкалося як побутової лексики, так і термінів у науці, техніці, адміністрації. Таким чином, мова втрачала розмаїття і природність, а люди поступово звикали до суржику чи росіянізмів.
Але сьогодні вивчення давніх словників та повернення до мовлення забутих і заборонених слів – це особлива місія мовознавців та філологів. Вони раз у раз пропонують цікаві добірки, які дивують своєю незвичністю.
Чи відомі вам ці слова на літеру “в”:
було: вагало або хитун → маятник,
було: валок → циліндр,
було: вдача → властивість,
було: виїмок → виняток,
було: вигріння → вивітрювання.
Знаєте ці слова: дивіться відео
Виключення слів було невипадковим – воно мало на меті послабити мовну ідентичність, зробити українську менш самобутньою.
Цікаво! Що слово “валок” у словниках ви можете знайти у декількох значеннях, і здебільшого технічних термінів. Від нього пішло і слово “вальниця”, для позначення підшипника, про нього ми писали раніше.
Те, що ми сьогодні не знаємо багатьох українських слів, є наслідком історичної мовної політики, націленої на знищення автентичності. Усвідомлення цього надає нам силу відновлювати забуті слова, повертати їх у мовлення й освіту. Адже кожна лексема – це ниточка до нашої культури, пам’яті та волі.