Основні тези
- Термін “кавуська” може бути сформовано як індивідуальна назва, але не відповідає стандартним способам творення слів для загального вжитку.
- В усній мові вираз “кавуська” цілком прийнятний і зрозумілий, але в офіційних документах краще вживати “кавка” або “кавуся”.
Чи можна казати – кавуська? / Freepik. Ілюстративне фото
В українській мові реально створити велику кількість ласкавих варіантів. Проте, не всі з них узгоджуються з правилами утворення слів.
Чи коректно сформовано слово “кавуська” для найменування напою, розповідаємо, посилаючись на studfile.net.
Чи можливо називати даний напій – кавуська?
Українська мова дуже милозвучна та різноманітна. І це помітно в її звучанні та можливостях практично будь-яке слово утворити у зменшувально-ласкавих формах, навіть із негативних, згадайте, у нас є вороги та воріженьки. І цих ніжних форм може бути декілька і до них, деякі варіанти, які застосовуються, але їх не фіксують словники.
Цікавий приклад зустрічаємо зі словом “кавуська”. Шанувальники цього пиття, нерідко його величають саме так (про те, який кавовий трунок найчастіше вибирають українці ми писали раніше). Але чи можливе таке слово, чи це просто мовне перекручення?
Слово “кавуська” з точки зору українського правопису може бути як вірним, так і невірним – все залежить від того, що конкретно воно означає та як зроблене. Розберемося докладно.
Насамперед важливо зрозуміти: це індивідуальна назва чи загальна? Якщо йдеться про назву кав’ярні, торгової марки або закладу, тоді “Кавуська” – це індивідуальна назва, і вона пишеться з великої літери. У такому разі правопис визначається не так словотворчою нормою, як правилом написання індивідуальних назв. А вимова – це справа уяви автора-власника.
Рецепт апетитної кави: дивіться відео
Якщо ж розглядати слово як загальну назву або похідне від “кава”, тоді вступають в силу словотворчі правила. Тут основа слова – “кава”. І при створенні нового слід спиратися на певні правила. В українській мові зменшено-ласкаві форми створюються за допомогою суфіксів -к-, -очк-, -оньк-, -уськ– тощо. Наприклад:
- мама – мамуся,
- дід – дідусь,
- дівчина – дівонька,
- білка – білочка.
Суфікс -уськ– зазвичай проявляється в утвореннях на зразок “матуся”, “бабуся”. Але зверніть увагу: він приєднується не безпосередньо до будь-якого слова, а до певної основи, часто з історичними чергуваннями.
Суфікс -ськ- в українській мові здебільшого утворює прикметники від іменників: Львів – львівський, Полтава – полтавський.
Від слова “кава” нормативно творяться такі форми:
-
кава – кавка,
-
кава – кавочка,
-
кава – кавуся.
А форма “кавуська” виглядає як утворення з подвійним словотворчим нашаруванням: кава → кавуся → кавуська.
Проте, саме таке слово ми можемо почути у затишних кав’ярнях (чи – “каварнях”?) і слово зрозуміле усім та не викликає відторгнення. Тому, як розмовне – цілком припустиме. Подібні дебати можна зустріти у відомих соціальних мережах. І користувачі підкреслюють, що слово “кавуська”, то про настрій, а не про правила.
Кавуська – це про настрій / скриншот допису
Але з лінгвістичного погляду тут діють правила словотворення: правильно, коли це індивідуальна назва – магазин “Кавуська”, а якщо ж мова йде про нормативну загальну лексику, то така форма не відповідає звичним словотворчим моделям української мови, краще – кавка або кавуся.
Насолоджуйтеся кавою та називайте її як вам до вподоби, але на письмі, в офіційних текстах, – користуйтеся правилами словотворення.