Але для початку школам потрібно налагодити співпрацю із університетами та іншими закладами освіти.
Попри складнощі воєнного часу українська освіта має розвиватися для майбутнього, і особливо тут можуть допомогти міжнародні програми. Однак часто школи не користуються ними, бо банально не знають про їхнє існування, пише у матеріалі для ZN.UA «Можливості для шкіл під час війни: що треба знати» менеджерка Національного офісу міжнародної програми Ерахмус+ Жанна Таланова.
Підписатись
Асоціація із програмою Еразмус+ зазвичай пов’язана із академічним обміном студентами, який дозволяє їм навчатися і проходити стажування в університетах різних країн Європи. Однак вона ж відкриває широкі можливості і для шкіл та вчителів.
В умовах воєнного часу також важливо надавати новий досвід тим, хто запроваджує зміни, веде уроки і у шкільних кабінетах, і у бомбосховищах, і онлайн, щоб їхній освітній простір не обмежувався стінами аудиторій.
«Попри усі складнощі, наша освіта має не просто виживати, а розвиватися, думати про майбутнє країни і вже зараз будувати його. … Щоб стати частиною родини Еразмус+ в Україні і брати участь у запропонованих нею міжнародних проєктах, школам слід налагодити співпрацю з університетами і закладами професійної та фахової передвищої освіти. І це важливо не лише для того, аби взяти участь у програмі», – зазначає авторка.
Школи можуть долучатися до низки проектів як партнери програм, що реалізують університети або заклади професійної освіти.
«Однак використання ресурсів курсу є викликом для українських учителів, адже їм необхідно мати достатній рівень англійської мови, навички з цифрових технологій та володіння сучасними методами викладання і навчання в цифровому форматі, щоб донести актуальну інформацію до учнів і навчити їх використовувати сучасні цифрові ресурси в освітньому процесі», – пише Жанна Таланова.
За її словами, в умовах війни саме такі компетентності вчителя необхідні для забезпечення якісного освітнього процесу в дистанційному форматі.
