Через повномасштабну війну в країні щодня зростає кількість травмованих та людей з інвалідністю. МОЗ підготувало рекомендації, як реагувати на питання та правильного говорити з дітьми на тему інвалідності.
Діти зазвичай не приховують емоцій і відверто запитують дорослих про все що їх цікавить чи викликає здивування. Дорослі часто губляться, почувши відверте питання, й не можуть відповісти. В будь-якому разі реакція дорослих має бути спокійною та впевненою.
Якщо необхідно поговорити з дитиною на тему інвалідності, важливо передусім бути щирими, зважати на вік, стан та запит дитини, бути готовим до можливих запитань.
Дорослим слід бути максимально чесними з дітьми, навіть якщо не впевненні у правильності власної відповіді.
Важливо розуміти, що дитину можуть цікавити деталі, в неї може бути багато додаткових запитань, однак не бійтеся слова «інвалідність». Головне правило – насамперед говорити про людину, а не її діагноз чи стан здоров'я.
Підписатись
Говорити на цю тему треба простими словами та фразами, уникаючи складних та незрозумілих слів. Для такої бесіди достатньо навчитися базових принципів толерантності, найголовніше з яких – це розуміння, що люди – різні і це нормально. Всі ми особливі по-своєму, тому дізнаватися особливості кожної людини, враховувати їх та пізнавати, як живуть інші люди – це важливо і неймовірно цікаво.
Дитині слід донести, що рівне та однакове ставлення до людей базується насамперед на повазі, а не на страху чи жалю. Тому важливо бачити передусім людину, яка потребує вашої підтримки і розуміння. Адже підтримка – це вже розмова на рівних.
Поясніть дитині, що мати відмінні риси – це не є бар’єром чи перепоною для спілкування. Навпаки – це нові можливості дізнатися щось корисне та нове.
Якщо ваша дитина спілкуватиметься з дітьми з інвалідністю, не заважайте їй, не забороняйте, а допомагайте навчатися толерантного ставлення.
І найважливіше: якщо дитина бешкетує і ви хвилюєтесь, аби вона не травмувалася, ні в якому разі не варто лякати її, використовуючи фрази типу: «з такою поведінкою станеш інвалідом і опинишся у візку». Це найгірше, що ви можете зробити. Адже це може травмувати дитину, залякати її та сформувати в неї негативне ставлення до дітей/людей з інвалідністю. Краще поясніть, що через такі дії вона може травмуватись і тоді їй буде боляче.
У дітей набагато менше стереотипів, порівняно з дорослими. І для того, аби дитину нічого не бентежило чи не лякало, допоможіть їй дізнатися більше про людей з інвалідністю та розкажіть про речі, які полегшують їм життя: про колісні крісла, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, жестову мову тощо.
Головне правило – у розмові будьте максимально щирими. Це допоможе вам знайти потрібні слова та порозумітися.
