Рік тому на карті Полтави з’явився кіберспортивний клуб «Кіберіон». За цей час цокольне приміщення пережило все: від відчайдушного пошуку дефіцитних кіловатів до порятунку інвертора побутовим дуйчиком, від турнірів на 18 команд до вечорів у цілковитій темряві, коли замість CS2 гравці обирали слова-асоціації.
У статті йдеться про те, як бізнес балансував між кризами та розвитком, чому полтавці відвідують клуб навіть за наявності власної техніки, та як технобізнес почувається під час блекаутів.
«З такими запитами в Полтаві не розгуляєшся». Полювання на кіловати
Історія запуску стартувала навесні, коли до проєкту долучилася операційна керівниця простору Таїсія Черняк. Першим і найскладнішим бар’єром став пошук локації: кіберклуб вимагає не просто зручної адреси, а специфічної висоти стелі, відповідної площі та колосальної електричної потужності:
«Мене залучили до обговорення ідеї клубу ще у квітні, і відтоді почалися перші кроки. Спершу ми шукали приміщення, яке відповідало б усім критеріям, і головне – потрібній електричній потужності. З такими запитами в місті особливо не розгуляєшся. Але зорі зійшлися, і в липні ми отримали в оренду чудове приміщення, де клуб розташований і зараз», – згадує Тая.
Далі почався будівельний марафон за стандартами франшизи. Сьогодні керівниця з усмішкою визнає, що якби мала змогу повернутися в день відкриття, дала б собі лише кілька дуже приземлених порад.
«Це були б радше практичні поради про інвертор із більшим запасом потужності, щоб не купувати згодом генератор, інші плінтуси, а ще дуже ретельно прораховувати енергоспоживання кожного приладу й обирати клас із найвищою енергоефективністю».
Зима в режимі техномонстрів
Перша зима стала для проєкту стрес-тестом на виживання. Заклад опалювався електричними спліт-системами, тому разом зі світлом зникало й тепло. Керівництво жартома охрестило себе «техномонстрами», проте за лаштунками стояла виснажлива щоденна боротьба.
«Було все. Нещодавно я переглядала торішні записи і в тихому шоці від того, як ми пройшли зиму. Це був час, коли враховувався кожен кіловат і кожна хвилина. SMS-повідомлення команді тоді виглядали приблизно так: “Сьогодні світла не буде 4,5 години поспіль, більше 15 ПК не вмикаємо”, “Треба дуйчиком гріти інвертор: він критично охолов і не заряджається”, “Вже купила грілки для рук, везу”», – розповідає Таїсія Черняк.
У хаосі перемикань живлення злітали налаштування техніки, траплялися аварійні підтоплення каналізації, а моніторинг енергії забирав усі сили. Проте саме під час аварійних відключень проявилася несподівана деталь – міцність людей, які приходили грати:
«Одного разу ми лишилися без світла на годину, але ніхто не розійшовся і гості зібралися в коло, багато розмовляли й навіть грали в слова-асоціації. Пам’ять згодом стерла всі важкі моменти й залишила світлі та теплі».
Крім того, цокольне приміщення без вікон та з двома виходами перетворилося на надійний прихисток під час тривог та обстрілів: двері клубу відчиняють для всіх перехожих.
Від донорства плазми до софту українською
Поки менеджмент боровся з мережами, у залі вирувало своє життя. Гравці, які застали відкриття, згадують шалений ажіотаж.
«Я пам’ятаю перший раз, коли прийшов сюди: якраз був кіберспортивний турнір, нас туди не пустили через натовп, і довелося їхати в інший клуб. Але ми не здалися, прийшли вдруге і мені дуже сподобалося, став ходити регулярно», – ділиться один із постійних відвідувачів Дмитро Дольніков.
На запитання, навіщо ходити в комп’ютерний клуб, якщо вдома стоїть власний ПК, гравці відповідають одностайно: справа в компанії.
«У друзів немає комп’ютера, а в мене є. Але щоб їм не було обідно, я сам йду туди разом із ними грати, щоб поговорити, побути поряд. Ну і, звісно, коли вимикають світло: у клубі його не гасять, і ми йдемо туди компанією догравати».
Місцеві завсідники швидко адаптувалися й до клубної економіки. Дехто знайшов незвичний спосіб грати безкоштовно завдяки міським партнерствам:
«У мене стабільно раз на тиждень виходить грати, і на балансі лежить близько 3 000 гривень і я навіть нічого не плачу. Річ у тім, що я здаю плазму в “Біофармі”, а за кожну здачу раз на два тижні можна взяти сертифікат на 200 гривень у клуб. Плюс участь у спільних розіграшах, так і назбиралося».
Ще один вагомий фактор вибору – технологічність і мова. Відвідувачі наголошують: якщо в інших закладах міста авторизація в системі могла забирати по 15-20 хвилин, тут усе стартує за дві. До того ж «CYBERION» принципово відмовився від застарілих російськомовних оболонок:
«В інших клубах, де я був, досі все російською. А в “CYBERION” стоїть повністю українська система і для мене це теж відчутна перевага».
Звісно, не обходиться без критики: гості нарікають на цокольну задуху та кондиціонери, які часом кидає то в спеку, то в холод, а також брак простору для відокремленого проходження сюжетних ігор. Проте це перекриває людяність:
«Дуже подобається адміністраторка Ксенія – гарна, доброзичлива людина, з якою завжди приємно поспілкуватися. Ти хочеш туди повертатися заради людей».
Від анкерів до CS2: універсальний менеджмент
Успіх простору багато в чому тримається на життєвому досвіді його керівниці. За плечима Таїсії Черняк – 13 років педагогічного стажу, досвід роботи в будівельній сфері, управління клубами старого покоління та паралельне навчання на програмі pre-MBA:
«Майже всі попередні досвіди активізувалися в цій роботі. Від адміністрування в кіберклубі минулого покоління до розуміння потреб геймерів. Від роботи в будівельному магазині, тож слова “анкер”, “дюбель”, “стяжка” мене не лякають. Від вчительства – емпатія й розуміння людей, а ще говірливість».
Сформувалася й внутрішня культура: вакансії персоналу тут не публікують на сайтах пошуку роботи, а хлопці й дівчата приходять самі, передаючи зміни з рук у руки через соцмережі.
За дванадцять місяців простір провів перший Чемпіонат Полтави з CS2, змагання студентської ліги CESL, вечірку на Геловін та зібрав навколо себе понад десяток локальних партнерів – від піцерій до медичних закладів.
Свою першу річницю клуб відзначає відкритим безкоштовним LAN-турніром із CS2 5×5 із призовим фондом у 30 тисяч гривень та девайсами, транслюючи баталії на Twitch.
«Якщо перший рік був про запуск, а подекуди й про виживання, то другий — про сталість і глибину. Головна мета для нас сьогодні – це перетворити людей, які вже до нас заходили, на постійну спільноту. А біля клубу ви тепер можете побачити нашого нового надійного “партнера” — потужний генератор», — підсумовує Таїсія.
Подробиці можна знайти на сайті: zmist.pl.ua