Чому вони – “синенькі” / Magnific. Ілюстративне фото
Чи замислювалися ви, чому багато українців називають баклажани “синенькими”? Адже переважна їхня більшість має фіолетовий, майже чорний відтінок, а не синій. До того ж, саме слово “баклажан” звучить зовсім інакше.
Дізнаймося, які найменування баклажана існують в українській мові, звідки вони походять, і чому колись помідори могли називати “баклажанами”, спираючись на джерело “Горох”.
Звідки взялася назва “баклажан”?
Існують назви овочів, які не потребують пояснень, хоча дехто може вважати їх запозиченими з російської. Баклажан – саме такий випадок.
Слово “баклажан” є запозиченим. До української мови воно потрапило через турецьке посередництво (“patlıcan”), яке, своєю чергою, походить від перського “bādinǰān”. Ця назва пройшла довгий шлях через різні мови, перш ніж усталитися в українській. У південних діалектах України також трапляється варіант “бадіжан”.
Отже, “баклажан” – це давня запозичена назва. Вона закріпилася завдяки арабським або османським купцям, які привезли цей плід до Криму та Одеси.
Не пропускайте важливі сповіщення Додати Чому їх називають – “синенькі”?
Сьогодні найуживанішою літературною назвою є “баклажан”. Однак існують і регіональні варіанти. А в повсякденному мовленні можна почути й інші найменування.
Варто опинитися на півдні України або просто зайти на кухню до старших людей – і замість “баклажанів” ви можете почути: “синенькі” чи “сині”.
Чому саме “синенькі”, якщо більшість баклажанів має фіолетовий колір? Щодо походження цієї назви, то існує дві версії.
-
У народному мовленні цей відтінок часто сприймався як синій, або ж самі плоди не мали такого насиченого кольору, звідки й виникла назва – “синенькі”. Тобто це звичайна назва, що базується на зовнішній ознаці – кольорі.
-
За іншою версією, ця назва пов’язана з географією. Баклажани потрапили до Одеси з Китаю. У цьому місті проживало багато євреїв, які одразу оцінили цей овоч. А китайською мовою Іврит називається – Сін, тому й овоч звідти: сін → сін-сін → сінєнькі → синенькі.
Жодна з версій не має стовідсоткового підтвердження і залишається на рівні “міських легенд”. Кожна має своїх прихильників.
Цікаво! Баклажани родом із тропічної Індії. Їх почали вживати в їжу лише у ХІХ столітті, оскільки не знали, як усунути характерний гіркуватий присмак, спричинений речовиною соланін.
Отже, усі назви є дійсними і не є помилкою:
-
сині;
-
синенькі;
-
баклажани;
-
бадіжани.
Чи завжди баклажан називався “баклажаном”?
Ось тут починається найцікавіше.
У старій українській мові слово “баклажан” могло позначати не лише те, що ми сьогодні називаємо баклажаном. Академічний “Словник української мови” фіксує рідковживане значення – “помідор”. Саме тому в Івана Нечуя-Левицького знаходимо:
На рундуках скрізь здорові купи червоних баклажанів,
– з твору “Чортяча спокуса”.
Тут йдеться саме про помідори, на що вказує їхній червоний колір та контекст твору “Чортяча спокуса”.
Інший письменник, Іван Микитенко, вживає це слово в подібному значенні: “На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять”.
Хоча це значення також подається словниками як рідковживане.
Етнографічні записи з південних регіонів України свідчать про випадки, коли помідори називали “баклажанами”, а власне баклажани – “синенькими”.
Отже, мовна історія овочів може бути не менш захопливою, ніж історія самих овочів.
Рецепт з баклажанами: дивіться відео
То як же правильно?
У нейтральному літературному стилі та як ботанічна назва найкраще використовувати термін “баклажан”.
Проте, “синенькі” не варто автоматично вважати помилкою. Це народна, розмовна назва, яка поширена в українській мові та зафіксована у лінгвістичних дослідженнях.
Тому на ринку цілком можна почути: “Дайте кілограм синеньких”. А в рецепті, кулінарній статті чи офіційному документі більш природно написати: “Додайте баклажани”.
“Баклажан” і “синенький” – це не суперники, між якими слід обирати правильне та неправильне.
Найпоширеніші в Україні сорти мають темно-фіолетовий, синювато-фіолетовий або майже чорний колір. Хоча існують також сорти білого, лавандового та смугастого забарвлення. За формою вони бувають довгі, вигнуті, круглі, яйцеподібні.
І ще один цікавий факт: з точки зору ботаніки, те, що ми звично називаємо овочем, насправді є ягодою. Але це вже зовсім інша мовно-ботанічна історія.