Чому вони – “синенькі” / Magnific. Ілюстративне фото
Чому в багатьох українських оселях баклажани звично кличуть “синенькими”? Адже переважна їх більшість має не синій, а фіолетовий, майже чорний колір. Та й саме слово “баклажан” звучить зовсім інакше.
Які найменування баклажана зафіксовані в українській мові, звідки вони походять і чому колись “баклажанами” могли іменувати навіть помідори, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
Чому цей овоч називають – “баклажан?”
Є овочі, назви яких не потребують жодних пояснень, хоча хтось може вважати її русизмом. Баклажан – один із них.
Слово “баклажан” – запозичене. До української воно потрапило через турецьке patlıcan, яке пов’язують із перським bādinǰān. Назва пройшла тривалий шлях різними мовами, перш ніж утвердитися в українській. У південних діалектах України відомий також варіант “бадіжан”.
Отже, “баклажан” – це давня запозичена назва. Ця назва закріпилася завдяки купцям з арабських чи османських земель, які завезли його до Криму та Одеси.
Не пропускайте важливі сповіщення Додати Чому їх називають – синенькі?
Найбільш вживана літературна назва сьогодні – “баклажан”. Проте не обходиться і без регіональних варіантів. А в живому мовленні можна почути й інші.
Варто опинитися на півдні України чи просто зайти на кухню до старшого покоління – і замість “баклажанів” можна почути: “синенькі” чи “сині”.
Чому саме “синенькі”, якщо переважна більшість баклажанів фіолетові? А щодо походження, то існують дві версії.
-
У народному мовленні цей відтінок часто сприймали як синій, або ж вони не мали такого насиченого кольору, звідси й назва – “синенькі”. Тобто це звичайне найменування за зовнішньою ознакою – кольором.
-
За іншою версією. Ця назва виникла через географію. До Одеси баклажани потрапили з Китаю, а в цьому місті проживало чимало євреїв, які відразу оцінили цей овоч. А на івриті Китай називають – Сін, тому й овоч звідти: сін → сін-сін → сінєнькі → синенькі.
Жодна з версій не має 100% підтвердження і залишається на рівні “міських легенд”. І кожна має своїх прихильників.
Цікаво! Баклажани походять з тропіків Індії. І їх почали вживати в їжу лише у ХІХ столітті, бо не розуміли, як усунути характерний гіркуватий присмак, якого надає речовина соланін.
Тому, усі назви – не вигадки, а сучасні найменування, а не помилка:
-
сині;
-
синенькі;
-
баклажани;
-
бадіжани.
А чи справді баклажан завжди був баклажаном?
Ось тут починається найцікавіше.
У старій українській мові слово “баклажан” могло означати не лише те, що ми називаємо баклажаном сьогодні. Академічний “Словник української мови” фіксує рідкісне значення – “помідор”. Саме тому в Івана Нечуя-Левицького читаємо:
На рундуках скрізь здорові купи червоних баклажанів,
– з твору “Чортяча спокуса”.
Йдеться тут саме про помідори – на це вказує їхній червоний колір та контекст твору “Чортяча спокуса”.
Ще один письменник, Іван Микитенко, вживає слово в подібному значенні: “На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять”.
Хоча саме це значення словники також подають як рідковживане.
Етнографічні записи з півдня України засвідчують випадки, коли помідори називали “баклажанами”, а власне баклажани – “синенькими”.
Отже, мовна історія овочів може бути не менш захопливою, ніж історія самих овочів.
Рецепт з баклажанами: дивіться відео
То як правильно?
У нейтральному літературному мовленні та як ботанічна назва найкраще послуговуватися найменуванням “баклажан”.
Але “синенькі” не варто автоматично оголошувати помилкою. Це народна, розмовна назва, поширена в українському мовленні та зафіксована в мовних дослідженнях.
Тож на базарі цілком можна почути: “Дайте кілограм синеньких”. А в рецепті, кулінарній статті чи офіційному тексті природніше написати: “Додайте баклажани”.
“Баклажан” і “синенький” – це не суперники, між якими треба обирати правильне й неправильне.
Найбільш поширені в Україні сорти мають темно-фіолетове, синювато-фіолетове або майже чорне забарвлення. Хоча є й сорти білого, лавандового смугастого кольорів. А за формою – довгі, дугоподібні, круглі, яйцеподібні.
І ще одна цікавинка: з погляду ботаніки те, що ми звично називаємо овочем, є ягодою. Але це вже зовсім інша мовно-ботанічна історія.