
Чому їх називають “синенькими” / Magnific. Ілюстративне фото
Чому в багатьох українських родинах баклажани відомі як “синенькі”? Адже переважна їх більшість має фіолетовий, майже чорний відтінок, а не синій. До того ж, слово “баклажан” звучить зовсім інакше.
Які назви баклажана задокументовані в українській мові, звідки вони походять та чому колись “баклажанами” могли називати навіть помідори, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
Звідки походить назва – “баклажан”?
Існують овочі, назви яких не потребують жодних пояснень, хоча хтось може вважати її русизмом. Баклажан – один із таких.
Слово “баклажан” є запозиченим. В українську мову воно потрапило через турецьке “patlıcan”, яке, своєю чергою, пов’язують із перським “bādinǰān”. Назва пройшла довгий шлях різними мовами, перш ніж закріпитися в українській. У південних діалектах України також відомий варіант “бадіжан”.
Отже, “баклажан” – це давня запозичена назва. Вона закріпилася завдяки купцям з арабських чи османських країн, які завезли цей овоч до Криму та Одеси.
Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати Чому їх називають – “синенькі”?
Найбільш поширена сучасна літературна назва – “баклажан”. Однак існують і регіональні варіанти. А в повсякденному мовленні можна почути й інші.
Варто опинитися на півдні України або просто зайти на кухню до старшого покоління – і замість “баклажанів” можна почути: “синенькі” або “сині”.
Чому саме “синенькі”, якщо більшість баклажанів мають фіолетовий колір? Щодо походження цієї назви, то існують дві версії.
-
У народному мовленні цей відтінок часто сприймався як синій, або ж, можливо, самі овочі не мали такого насиченого кольору, звідси й назва – “синенькі”. Тобто це звичайна назва, що базується на зовнішній ознаці – кольорі.
-
За іншою версією, ця назва виникла через географічне походження. До Одеси баклажани потрапили з Китаю, а в цьому місті проживало чимало євреїв, які одразу оцінили цей овоч. А на івриті Китай називають – Сін, тому й овоч звідти: сін → сін-сін → сінєнькі → синенькі.
Жодна з версій не має 100% підтвердження і залишається на рівні “міських легенд”. Кожна з них має своїх прихильників.
Цікаво! Баклажани родом з тропіків Індії. І споживати їх навчилися лише у ХІХ столітті, оскільки не розуміли, як позбутися характерного гіркуватого смаку, спричиненого речовиною соланін.
Отже, всі ці назви є дійсними і не є помилкою:
-
сині;
-
синенькі;
-
баклажани;
-
бадіжани.
Чи завжди баклажан був баклажаном?
Ось тут починається найцікавіше.
У старій українській мові слово “баклажан” могло означати не лише те, що ми сьогодні називаємо баклажаном. Академічний “Словник української мови” фіксує рідковживане значення – “помідор”. Саме тому в Івана Нечуя-Левицького читаємо:
На рундуках скрізь здорові купи червоних баклажанів,
– з твору “Чортяча спокуса”.
Тут ідеться саме про помідори, на що вказує їхній червоний колір та контекст твору “Чортяча спокуса”.
Ще один письменник, Іван Микитенко, вживає слово в подібному значенні: “На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять”.
Хоча це значення також подається словниками як рідковживане.
Етнографічні записи з півдня України свідчать про випадки, коли помідори називали “баклажанами”, а власне баклажани – “синенькими”.
Отже, мовна історія овочів може бути не менш захопливою, ніж історія самих овочів.
Рецепт з баклажанами: дивіться відео
Як же правильно?
У нейтральному літературному мовленні та як ботанічна назва найкраще використовувати назву “баклажан”.
Однак “синенькі” не варто автоматично вважати помилкою. Це народна, розмовна назва, поширена в українському мовленні та задокументована в мовних дослідженнях.
Тому на базарі цілком можна почути: “Дайте кілограм синеньких”. А в рецепті, кулінарній статті чи офіційному тексті природніше написати: “Додайте баклажани”.
“Баклажан” і “синенький” – це не суперники, між якими слід обирати правильне чи неправильне.
Найпоширеніші в Україні сорти мають темно-фіолетове, синювато-фіолетове або майже чорне забарвлення. Хоча існують також сорти білого, лавандового, смугастого кольорів. А за формою – довгі, дугоподібні, круглі, яйцеподібні.
І ще одна цікавинка: з погляду ботаніки те, що ми звично називаємо овочем, насправді є ягодою. Але це вже зовсім інша мовно-ботанічна історія.
