Що таке – “поворозка”? / Колаж 24 Каналу. Фото Мagnific.
Існують слова, які сприймаються так, ніби вони походять із дивовижної оповіді. “Поворозка” – саме з таких. Що це: частина гардеробу, стародавня прикраса чи предмет зі сільського вжитку? Відповідь може викликати здивування.
Що означає “поворозка” та як з’явилося це слово, розповідаємо з посиланням на “Словопедію”.
Що являє собою “поворозка”?
Що ховається за цим словом – “поворозка”? На перший погляд, воно нічого не говорить сучасному мовцеві. Але якщо уважно роздивитися його структуру, можна здогадатися, для чого цей предмет використовувався.
“Поворозка” – це слово, яке сьогодні може здаватися незвичним, але для української мови воно цілком рідне. Так називають мотузку, шнурок, перевесло або тоненький шнур, яким щось обв’язують, стягують або кріплять.
Наприклад, у словниках “поворозка” має значення “мотузочок, шнурочок”, а також використовується для позначення матеріалу для зв’язування. Тобто, якщо потрібно було зав’язати пакунок, перев’язати сіно чи стягнути якийсь предмет, для цього могла знадобитися саме “поворозка”.
24 Канал – у WhatsApp Підпишіться, щоб не загубити і читати перевірені новини Додати
Як утворилося це слово?
“Поворозка” пов’язана зі словом “в’язати” та дієсловами, що означають “зв’язувати”, “обгортати”, “перев’язувати”.
У цьому слові легко простежується корінь, що пов’язаний із дією “обв’язування”, “перев’язування”. Тобто сама назва фактично вказує на призначення предмета: це те, чим щось перев’язують або зв’язують.
Порівняймо: в’язати → пов’язати → поворозка.
Слово має давню історію й належить до споконвічної української лексики; словники вказують на походження від праслов’янського “воро́за” – “мотузок, шнурок”.
Також зустрічається інше, схоже за звучанням слово: “павро́зи́” – “витріпані нитки в одязі”.
А “поворозка” – це те саме, що “мотузка”?
Слова “поворозка” та “мотузка” не завжди є взаємозамінними, але їхні значення дуже близькі.
Мотузка – це загальна назва виробу, виготовленого шляхом скручування волокон або ниток, призначеного для прив’язування, підвішування, стягування тощо.
Поворозка – це переважно тонша і менша мотузка або шнурок для перев’язування, зв’язування.
- Десятники обступили Гната. Вони забрали у нього сокиру, зв’язали руки за спиною поворозкою. (Михайло Коцюбинський).
Тому в певних ситуаціях ці слова цілком можуть бути взаємозамінними. А в інших – воно ближче за значенням до слова “очкур”, про яке писали раніше.
Це слово збереглося в українських діалектах, художній літературі та словниках. Особливо органічно воно звучить у контексті традиційного побуту:
-
“Зав’язав клунок поворозкою”.
-
“Перев’язали снопи поворозками”.
-
“Затягнув поворозку міцніше”.
Сьогодні воно має дещо архаїчний або діалектний відтінок, тому в повсякденному мовленні значно частіше можна почути “мотузка” чи “шнурок”.
А в переносному значенні “іти́ на поворо́зці” означає – діяти за чиєю-небудь вказівкою, сліпо підкоряючись чиїйсь волі; бути залежним у своїх діях від когось або чогось.
-
— Про Данилка не йде мова,— перебив секретар.— Можливо, він діє під чиєюсь вказівкою, хто ховається за маскою нейтральності (Роман Іваничук).”
Можливо, ви чули інші подібні вирази: “іти на припоні”, “іти на повідку” чи “іти на прив’язі” у переносному значенні. Тепер ви знаєте, що можна діяти і “на поворозці”.
Цитати з творів, де згадується “поворозка”, дивіться у відео
Українська мова зберегла чимало слів, пов’язаних із традиційним господарством та побутом. Частина з них відійшла на другий план у мовленні, адже змінилися предмети, технології та сам спосіб життя.
“Поворозка” – саме таке слово. Воно не обов’язково має знову увійти в кожне наше речення, але знати його варто. Особливо, якщо ви читаєте українську класику, фольклор або бажаєте краще розуміти давню народну лексику.
Тож, якщо наступного разу ви зустрінете “поворозку” в старій книзі або почуєте її від старших людей – не поспішайте шукати помилку. Це не дивне слово, а маленький фрагмент живої побутової української мовної історії.