Значення цих слів? / Колаж 24 Каналу, фото magnific
Відклали кошти на непередбачувані витрати, помістили щось у надійне місце й забули, де саме. А потім жартома говоримо: “Де моя скарбонька?” або “Не ховайся”. Звучить звично, але чи всі ці слова справді належать українській літературній мові?
З’ясовуємо, що криється за “скарбонькою”, “схованкою” та “ховатися” – походженням та значенням слів, посилаючись на пояснення філолога Віктора Дяченка.
“Скарбонька”, “схованка”, “ховатися”: що з цього українське?
Іноді слова настільки міцно входять у повсякденне мовлення, що ми перестаємо замислюватися про їхнє походження. “Скарбонька”, “схованка”, “ховатися” – саме з таких, не щоденних, але широко відомих. Але чи всі вони є українськими? І чи можна без сумнівів уживати їх у літературній мові?
Вони схожі звучанням, пов’язані зі значенням “ховати” або “бути захованим”, але їхня історія та нормативність різняться.
Що таке “скарбонька”?
“Скарбонькою” зазвичай називають кошти або речі, які хтось сховав чи відклав про запас. Наприклад: “Він має скарбоньку на непередбачувані витрати”.
Слово “скарбонька” поширене в сучасному розмовному мовленні, однак у нормативній українській мові його вживання небажане. Воно пов’язане з російським розмовним “заначка”, “заначить”, “начить” та походить з кримінального грабіжницького жаргону – приховати щось чи вкрасти. Навіть у словниках ви знайдете примітку – жаргонне. Тобто це слово типовий сленг.
Залежно від ситуації українською можна сказати:
- “схованка”;
- “запас”;
- “заощадження”;
- “відкладені кошти”;
- “приховані речі”.
Тож замість “Він зробив скарбоньку” краще сказати “Він відклав кошти про запас”.
І якщо ми торкнулися теми грошей, то задля цікавості варто дізнатися і про значення вислову “орел і решка” – його походження та українські відповідники.
“Схованка” – чи українське слово?
А ось “схованка” має цікавішу історію. У словниках української мови та діалектних джерелах “схованка” засвідчена з позначкою і діалектне, і жаргонне. Та пов’язана з іншим словом – “потайник” чи “сховок”, тобто це потаємне місце, схованка та навіть – криївка.
Припускають, що це український покруч російського жаргонного “нычка” і механічна зміна того ж російського “заначка”.
Втім, слово існувало в українському народному та діалектному мовленні, бо ми маємо українські прізвища – Ничка та Ничко, яке за ресурсом “Рідні” найпоширеніше на Галичині (Тернопільська та Львівська область).
Крім того, слово “ничка” ви зустрінете і серед персонажів слов’янської міфології – казкова істота, що пряде вночі. Ймовірно видозмінене від “нічка” – нічна істота.
А в діалектному значенні “ничка” – це недоросток, маленька за віком чи зростом людина. Ймовірно похідне від “ни́кнути”, тобто – припадати до землі чи “ни́чко́м” – “ниць”, “обличчям до землі”.
Тому, якщо ви використовуєте слово “схованка” у значення місця, то літературно краще замініть на потайник чи сховок. Але знайте й про інші значення слова і не зводьте тлумачення лише до російськомовного жаргону.
А як зі словом “никатися”?
“Никатися” – слово, яке часто автоматично називають русизмом через схожість із російським “ныкаться”, тобто переховуватися. Типове слово з кримінальної лексики.
Але тут не все так однозначно. В українській мові та її діалектах є споріднені форми – “зникати” чи “уникати”, у значенні: “ховатися”, “таїтися”, “критися”, “зникати з очей”, “уникати когось”.
Проте в сучасній літературній мові “никатися” не є нейтральним загальновживаним словом. Якщо йдеться про те, що людина ховається, краще сказати саме “ховатися”.
Наприклад:
-
“Чого ти нúкаєшся?” – розмовний або діалектний варіант.
-
“Чого ти ховаєшся?” – нейтральний літературний варіант.
Крім того, у нас є схоже слово “никАтися” – вештатися, ходити туди-сюди. Що теж можна трактувати як уникати конкретної цілі чи зустрічі.
Пояснення походження слів: дивіться відео від Віктора Дяченка
Тож не завжди все можна поділити на “українське” і “неукраїнське”. У мові є діалектизми, архаїзми, розмовна лексика та слова, які існують в українській, але не належать до сучасної літературної норми.
Тобто саме існування подібного слова в українському мовному просторі не можна пояснювати лише впливом російської.
А якщо хочете говорити літературною українською, найпростіший вибір – “заощадження”, “запас”, “відкладені кошти”, “схованка”, “сховок”, “ховатися”, “уникати”.
Цікавтеся походженням і значенням слів – це вас ще не раз здивує! Говоріть українською!