Тюль — якого роду слово? / Magnific. Ілюстративне фото
Чому слово “тюль” викликає стільки дискусій? Багато хто інтуїтивно відносить його до жіночого роду, адже поруч є “штора”, “фіранка”, “гардина”. Проте, мовна норма вказує на інше.
Деякі слова зберігають відголосок місць свого походження. “Тюль” – саме таке. Воно дісталося до української мови з Франції й досі нагадує про місто, яке здобуло славу на весь світ завдяки своїм тканинам, як розповідає Віктор Дяченко.
Якого роду слово “тюль”?
Це слово знайоме кожній оселі, навіть якщо такого предмета немає у вашій – тюль. Однак, йому, неусвідомлено, змінюють граматичну стать. В українській літературній мові тюль – іменник чоловічого роду. Чому ж багато хто вживає вислів “біла тюль”?
Найчастіше це пояснюється мовною аналогією. Поруч існують такі слова: штора, фіранка, завіса, гардина. Всі вони належать до жіночого роду. Через це люди несвідомо поширюють цей рід і на слово тюль. Але граматичний рід визначається не значенням слова, а встановленою мовною нормою.
Тому правильно говорити:
-
білий тюль;
-
новий тюль;
-
прозорий тюль;
-
придбати тюль.
Чоловічий рід цього слова закріплений в академічних словниках та чинному “Українському правописі”, адже саме так слово історично з’явилося в нашій мові.
Якого роду “тюль”: подивіться відео
Згідно зі словниками української мови, тюль – це легка прозора сітчаста тканина, яка використовується для виготовлення фіранок, декоративного оздоблення одягу, весільних суконь, вуалей та інших виробів. Згодом словом “тюль” почали називати й саму фіранку, зроблену з цієї тканини.
Відкрийте для своєї дитини можливості “Оптіми”! 18 серпня перша й найбільша дистанційна школа України запрошує на безкоштовний вебінар. Серед тем: формат навчання, освітня платформа, супровід учнів і переваги дистанційної школи. Початок о 19:00. Зареєструватися для безкоштовної участі у вебінарі можна за посиланням.
Звідки походить слово “тюль”?
Слово тюль походить від французького tulle. Його назва пов’язана з французьким містом Тюль (Tulle), де ще в XVI столітті почали виготовляти легку сітчасту тканину. Звідти вона поширилася Європою, а разом із тканиною поширилася й її назва.
Так само, як колись слово “батист” походить від прізвища ткача, а “денім” – від французького de Nîmes (“з Німа”), тюль отримав назву на честь міста.
Французька мова подарувала українській сотні слів, якими ми користуємося щодня. Наприклад: гардероб, жалюзі, парфуми, бульйон, журнал, балет, етикет
Більшість із них потрапила до української через європейські культурні контакти XVIII–XIX століть і настільки прижилися, що сьогодні ми вже не сприймаємо їх як іншомовні.
Цікавий факт! Назви міст нерідко ставали назвами предметів. Наприклад: тюль – від міста Tulle; денім – від французького de Nîmes (“із Німа”); шампанське – від провінції Шампань; одеколон – вода з Кельна (eau de Cologne). Такі слова називаються топонімічними запозиченнями.
Попри поширену помилку, в українській мові тюль – це іменник чоловічого роду. А сама історія цього слова ще раз демонструє, що за звичними речами нерідко криється цікава мовна та культурна спадщина.