Не кажіть уже те слово – бруд / Мagnific. Ілюстративне фото
Так звана “суржикова” мова не завжди звучить різко чи неприродно. Часом вона настільки засвоєна, що ми перестаємо її помічати, особливо у повсякденному житті.
Деякі слова, що походять із суржику, виявилися надзвичайно стійкими. Вони пережили довгі роки і досі присутні у щоденному мовленні українців. “Мусор” – це один із таких прикладів. Розповідаємо, як його замінити, посилаючись на ресурс “Горох”.
Чому варто відмовитися від слова “мусор”?
Це слово є частиною щоденної рутини як вдома, так і на роботі. А ще – воно стає причиною невеликих побутових суперечок та стає основою для жартів – “Хто винесе мусор?”. “Винеси мусор”, “біля мусорника”, “пакет для мусору”… Такі фрази ще можна почути у багатьох українських містах.
Слово “мусор” увійшло в українську мову під впливом російської. У сучасній українській літературній мові правильним є слово “сміття”.
Воно походить від праслов’янського – sъmetьje, що пов’язане з *sъmesti “змітати” *sъmetti, утвореного з основи дієслова “мести”. Оскільки слово має праслов’янське коріння, воно споріднене з багатьма мовами слов’янської групи: білоруською – сме́цце, польською – śmiecie, чеською – smetí, словацькою – smet’, верхньолужицькою – smjeće, болгарською – смет.
Існують також пояснення, що іменник “сміття” походить від давнього слова “сміт”, яке означало дрібні залишки, відходи, пил, те, що обсипалося або залишилося після роботи.
Спочатку “сміт” означало дрібні частинки, полову, відходи, а згодом значення розширилося і стало охоплювати всі непотрібні залишки. Навіть існує слово “сміть”, яке використовується як синонім до завірюхи чи метелиці.
Зверніть увагу на наголос у слові. Радіоведуча Ольга Багній зазначила, що він може бути подвійним. Можна вживати:
-
“смІття” та “сміттЯ”,
-
“смІтник” та “смітнИк”.
Наголос у слові “сміття”: дивіться відео
До слова, від слова “сміття” утворилася ціла група сучасних термінів: “смітник”, “сміттєзвалище”, “сміттєвоз”, “сміттєсортування”, “сміттєпереробний завод”, “сміттєспалювальний завод”. Пам’ятайте: правильно вживати “смітник”, а не “мусорник”.
Українська мова має цілий ряд споріднених слів:
• смітинка;
• смітити;
• засмітити;
• засмічувати;
• сміттєвий.
Якби слово “мусор” було нормативним, українська мова не мала б такої природної системи словотворення. Це ще раз підтверджує, що “сміття” – це органічне для української мови слово, яке існує в ній протягом багатьох століть.
До речі, російське слово “мусор” має і негативне забарвлення – так називали представників правоохоронних органів, особливо під впливом популярних кримінальних фільмів 90-х років минулого століття. Українське слово “сміття” для такого контексту не підходить.
Цікаво! У нашій мові є ще одне цікаве слово зі спільним коренем – посмітюха. Воно має кілька значень: так називають солов’я-чубатку, дитячу гру, а також використовують як лайливе слово стосовно нечесної або брудної людини.
Проте, навіть слово “сміття” можна замінити синонімами або уточнювальними словами. Залежно від контексту, можна вжити:
-
відходи;
-
непотріб;
-
покидьки;
-
мотлох;
-
покид;
-
лушпиння (якщо йдеться про очищення овочів чи фруктів);
-
обрізки;
-
потерть.
Українська мова завжди дає можливість вибрати найбільш влучне слово.
Від слова “сміття” походить і відомий вислів “не виносити сміття з хати”, що означає не розголошувати особисті або сімейні проблеми стороннім. Цей фразеологізм існує в українській мові вже декілька століть. Також існувала прикмета – не виносити сміття з помешкання після заходу сонця, оскільки вважалося, що це призведе до фінансових втрат.
Боротьба за чистоту української мови починається не зі складних правил, а зі звичайних повсякденних слів. Тому, разом із побутовими відходами, позбудьтеся і слова “мусор”. Розмовляйте українською!