Ці слова – давня лайка / Мagnific. Ілюстративне фото
Українська мова завжди відзначалася багатством на влучні вислови. Навіть коли виникала потреба когось покритикувати чи висміяти, наші пращури обходилися без грубих слів.
Застарілі українські “обра́зливі” вислови, які зараз можуть здаватися кумедними, пропонує у своїй добірці Рамі Аль Шаєр.
Як висловлювали невдоволення українці століття тому?
Ми схильні вважати, що раніше люди лаялися так само, як і сьогодні – різко та неввічливо. Насправді ж українська мова містила десятки колоритних слів, за допомогою яких можна було виразити незадоволення, осуд чи зневагу, не вдаючись до непристойностей. Чимало з них сьогодні сприймаються як кумедні, хоча ще сто років тому були цілком буденними.
Добірку лексики, яку зберегли українські словники, пропонує музикант та просвітитель мови Рамі аль Шаєр, тож розглянемо їхнє значення.
-
“Гепа” – синонім до “сідниці” або “дупа”, тобто частина тіла, на яку сідають. Це слово традиційно вживалося для вказівки напрямку, що передувало відомому вислову “російський корабель, іди…”.
-
“Лайдак” – ледар, нероба, гультіпака, людина, яка уникає праці та живе безцільно. Це слово і досі можна почути, хоч і набагато рідше, ніж колись: “Чого голови не схиляєш, лайдаче! На коліна, старий псе!” Олександр Ковінька.
-
“Вайло” – незграбна, неповоротка, незграбна людина. Так могли описати того, хто все робить незграбно або постійно щось перекидає: “Нещастя будь-якому вайлу, якщо він потрапить Багірову під руку в такий момент!” Олесь Гончар.
-
“Гаспид” – дуже давнє слово, що увійшло до української мови через церковнослов’янську традицію. Спочатку “гаспидом” називали отруйну змію, а згодом – чорта або демона. Пізніше цей образ застосували для опису злої, підступної чи нестерпної людини: “Царю проклятий, лукавий, гаспиде ненаситний!” Тарас Шевченко, “Сон” (“У кожного своя доля”):
Цікаво! Слово “аспід” існує й сьогодні як біологічний термін. Воно позначає велику родину отруйних змій, що мешкають у тропічних та субтропічних зонах усіх континентів (крім Європи): аспід кораловий, гадюка аспідова.
Раніше ці слова використовували для лайки: дивіться відео
Ще кілька влучних слів запропонували глядачі в коментарях:
“Мантелепа” – нетямуща, недолуга, незграбна або надто повільна в мисленні людина. Це слово часто мало жартівливий відтінок.
“Фарфуцель” – зневажливе прізвисько нікчемної, легковажної або непорядної особи. Сьогодні це слово майже не вживається, хоча й досі трапляється у словниках.
“Потороча” – слово з народної демонології. Спочатку так називали нечисту силу, дрібних духів або страховисько, а згодом – людину, яка викликає огиду чи поводиться негідно: “Блукаю, тиняюся, мов потороча…” Павло Грабовський.
Усі ці слова є частиною мовної спадщини українців. Одні походять з народної розмовної мови, інші – з давніх уявлень та демонології, але кожне з них передає емоцію значно яскравіше, ніж звичайне “дурень” чи “ледар”.
Отже, якщо ви прагнете урізноманітнити своє мовлення, зверніть увагу на ці давні українські вислови. А про лайливі фрази та лихослів’я, що використовувалися раніше і які можна знайти в літературі, ми розповідали раніше: “Щоб тебе чорти схопили!” чи “Ах ти свиняче рило!”.
Вони не лише колоритні, а й нагадують, наскільки багатою та образною була й залишається українська мова.