Біль: значення слова в жіночому роді

Чи може біль мати жіночий рід? / Magnific. Ілюстративне фото

Деякі українські слова змінюють не лише своє значення, але й… рід. І це не помилка, а давня мовна особливість. Один із найцікавіших прикладів – слово “біль”.

Коли слово “біль” можна зустріти в жіночому роді, розповідаємо з посиланням на пояснення мовознавиці та репетиторки з мови Оксани Миколаївни.

Коли “біль” – чоловічого роду, а коли – жіночого?

Українська мова не раз дивує навіть тих, хто вважає, що добре її знає.

Здавалося б, зі словом “біль” усе просто: він буває сильним, гострим чи нестерпним. Та виявляється, існує ще й “біль”, яка не має жодного стосунку до страждання.

Якщо Telegram заблокують Не губіть 24 Канал – підписуйтеся на нас у WhatsApp Додати

Саме на цю особливість звернула увагу мовознавиця Оксана Миколаївна.

У сучасній українській мові слово “біль” у значенні фізичного або душевного страждання, і всі старшокласники знають, що це слово – чоловічого роду.

• сильний біль;

• гострий біль;

• відчувати біль.

У словниках ви знайдете й інше значення слова, менш відоме:

1. яскраво-білий колір, білизна.

2. біла фарба, білила, якими колись вибілювали стіни, печі чи полотна;

3. білі нитки, біла пряжа.

Колись “біллю” називали не лише білу фарбу, а й порошкоподібну речовину для вибілювання. Сьогодні це значення майже вийшло з ужитку, поступившись словам “білила” та “фарба”.

Коли “біль” жіночого роду: дивіться відео

Саме ці значення зафіксовані в академічному “Словнику української мови”, хоча сьогодні воно належить до застарілої лексики, але може зустрічатися у літературі:

• На рушники та на хустки білять біль дівчата (Пантелеймон Куліш);
• Вона [Лукія] була як біль біла, очі мов у божевільної (Борис Грінченко).

У цьому випадку слово має жіночий рід: стіни побілили біллю чи до фарби додали біль.

Яке походження слова “біль”?

Обидва слова мають спільне праслов’янське коріння, але розвивалися по-різному.

“Біль” у значенні страждання походить від давнього слов’янського слова, пов’язаного з дієсловом “боліти”.

Натомість “біль” – як “білила” – споріднена зі словами “білий”, “білити”, “білило”. Це зовсім інше за походженням слово, хоча сьогодні вони звучать однаково.

Цікаво! Українська мова не обмежується кольорами веселки. Є й такі назви кольорів, які ми сьогодні вживаємо вкрай рідко – блаватний, багряний, пурпуровий, цинамоновий та інші.

Такі слова називають омонімами – вони однаково звучать, але мають різне походження й різні значення.

Мова змінюється, але старі значення слів не зникають безслідно. Вони залишаються у словниках і творах давніх письменників, нагадуючи, наскільки багатою й несподіваною є українська мова.