Онучі: значення та походження слова Онучі – це довгі шматки тканини, які обмотували навколо ніг та ступень перед тим, як взути чоботи або черевики. Вони служили для захисту ніг від холоду, натирання та для вбирання вологи. Походження слова “онучі” пов’язане з давньослов’янською мовою. Вважається, що воно походить від праслов’янського кореня *ǫ- (або *ǫb-) зі значенням “обмотувати”, “одягати”. Звідси також походять такі слова, як “обивка” (оббивати, покривати чимось) та “уваги” (щось, на що звертають увагу, обводять поглядом). Таким чином, “онучі” буквально означає “те, чим обмотують ноги”.

Онучі – а що це? / Мagnific. Ілюстративне фото

Щодня ми пізнаємо нові слова, але водночас дедалі менше згадуємо ті, якими послуговувалися наші пращури. Одне з таких – “онучі”.

Що означає слово “онучі”, про його походження розказуємо з посиланням на “Горох”.

Що таке “онучі”?

Є слова, що звучать так, наче прийшли до нас зі старовинної казки чи історичної повісті. Одне з них – “онучі”. Його можна зустріти у творах українських класиків, почути в народних піснях або в оповіданнях про козаків. А ще зовсім недавно, років 10-15 тому, його знав кожен військовий. Але що ж воно означає?

Словники надають нам пояснення, що онучі – це довгі стрічки тканини, якими обгортали ноги замість панчіх. Їх взували під постоли, чоботи чи інше взуття, аби захистити ноги від натирання, холоду та вологи.

У нашому Telegram – лише оперативні новини Підписуйтеся, щоб дізнаватися їх першими Додати

• Дід ретельно намотав онучі перед далекою подорожжю.

• Козак узув чоботи поверх онуч.

• За онучу зчинили галас. (прислів’я).

Звідки походить слово “онучі”? Мовознавці вважають, що слово “онуча” походить ще з праслов’янської доби. Його пов’язують із дієсловом “обгортати”, “обмотувати”. І це цілком природно, адже головна функція онуч – саме обмотати стопу та гомілку тканиною.

Зауважимо, що це слово існує і в російській мові – “портянки” (в однині – портянка). Проте українською словом “портянка” називають сукно з основою з конопляних ниток, а не шматок тканини для обмотування ніг. А прізвище “Портянко” походить від професії – майстер, що виготовляв конопляне сукно.

Онуча – це одне з тих слів, які майже без змін дійшли до наших днів із глибокої давнини. Втім, слово має ще два значення в однині.

Онуча чи “гонуча” (у деяких говорах) – так називають шматок старої, брудної тканини, ганчірку:

• Що було вночі, того не бачила й ніч; не проглянула вікна, затиканого онучами і дрантям замість вибитих шибок. (Іван Багряний).

А змінивши наголос – онуча́ (внуча́ чи унуча́), ви отримаєте назву родичів – дітей своїх дітей.

Яка роль онуч в українській культурі?

Онучі були звичним елементом вбрання українських селян, чумаків та козаків. Їх одягали під постоли, чоботи та інше взуття, адже вони добре захищали ноги від натирання, холоду та вологи. Саме тому онучі часто згадуються в українській літературі. Наприклад, у повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” та творах Панаса Мирного вони є невід’ємною деталлю повсякденного селянського вбрання.

Гуцули в онучах та постолах. Ворохта, початок ХХ століття. Фотограф Ян Ярошинський (знімка з приватного архіву Мартіна Поллака) / https://report.if.ua/istoriya/142062/

Українці виготовляли онучі переважно з лляного полотна влітку та з вовняної тканини взимку. Але намотувати їх слід правильно, інакше тканина збивалася в складки та натирала ноги.

Хто служив у радянській армії, пам’ятає, що правильне намотування онучі – перше і найнеобхідніше вміння. Особливо – намотувати її за секунди: по-особливому загорнути тканину і покласти на чоботи. У разі бойової тривоги солдати застрибують у взуття, автоматично надягаючи онучі.

Схема намотування онучі / ukr.media

Однак онучі – це зовсім не винахід військових ХХ століття. Їхня історія налічує понад тисячу років: спочатку стрічки тканини намотували на ноги разом із постолами та іншим традиційним взуттям, а згодом вони стали невід’ємною частиною військового спорядження в багатьох країнах Європи аж до ХХІ століття. Та й українська армія відмовилася від онуч для солдатів лише восени 2007 року. Хоча і сьогодні цей лайфхак стає у пригоді військовим.

Популярність онуч пояснювалася їхньою практичністю. Їх можна було зробити майже з будь-якої тканини, вони швидко сохли, добре вбирали вологу, довше служили, ніж шкарпетки, а якщо промокали чи протиралися, їх достатньо було просто перемотати. Правильно намотані онучі захищали ноги від натирання, краще зберігали тепло й не потребували складного догляду. Саме завдяки простоті, надійності та довговічності вони століттями залишалися незамінною частиною побуту мандрівників, селян і військових.

Тож онучі – це не просто шматок тканини, а частина українського побуту й історії. А власні слова допомагають краще зрозуміти, як жили наші пращури, і зберігають пам’ять про речі, які колись були звичними для кожної оселі.