Економіст Богдан Долінце зазначив, що Defence City має значні переваги, однак не є всеосяжним рішенням для всіх учасників ринку. Він звернув увагу на відсутність заохочень для локалізації виробництва і формальні обмеження для ймовірних резидентів.
Спеціальний правовий режим Defence City надає для підприємств військово-промислового комплексу ряд важливих переваг, однак у поточному вигляді не виступає універсальним рішенням для всіх учасників ринку. Про це в коментарі УНН розповів економіст і авіаційний фахівець, менеджер авіаційної галузі Богдан Долінце.
Defence City чи Дія.City
За словами експерта, однією з головних особливостей є те, що компанія ОПК фактично не може одночасно перебувати у двох особливих режимах. Мається на увазі Дія.City та Defence City.
“Цей особливий режим – Defense City, він, по суті, дає багато суттєвих плюсів для підприємств оборонного комплексу. Проте частина фірм все ж таки не розглядає його для переходу у зв’язку з тим, що він не дозволяє по факту бути компанії в обох режимах, тобто в режимі Дія.City і Defense City. Тому кожна фірма виходить зі своїх пріоритетів і приймає рішення щодо того чи іншого режиму”, – пояснив Долінце.
Крім податкових і митних заохочень, Defence City передбачає можливість обмеження доступу до інформації про компанію в публічних реєстрах. Це, на думку Долінце, з одного боку, збільшує безпеку виробників в умовах війни, роблячи їх менш видимими для супротивника. Але з іншого боку, створює ризики можливого використання спецрежиму компаніями, які не мають прямого відношення до сектору безпеки та оборони.
За словами експерта, вже є компанії, які оцінили Defence City і вирішили залишатися в інших режимах оподаткування. “Тому стверджувати, що режим Defense City безпосередньо впливає на можливості компанії виробляти або розробляти ці чи інші продукти, напевно, не можна. Тобто компанії в різних режимах можуть здійснювати цю діяльність, по-перше. По-друге, це буде впливати тільки на стимули, і в деяких випадках існує ймовірність, що той же режим Defense City може бути навіть менш сприятливий для розвитку компанії, ніж інші режими”, – пояснив він.
Нестача заохочень для локалізації виробництва
Долінце додав, що на сьогодні в Defence City відсутня частина інструментів, які могли б зробити його по-справжньому привабливим для розширення виробництва.
“Коли ми говоримо про режим Defense City, потрібно розуміти, що, на жаль, багато стимулюючих інструментів, які б могли зробити цей режим справді дуже привабливим для оборонних підприємств, в ньому ще не передбачені. Можливо, вони з’являться в майбутньому. Це, в першу чергу, пов’язано, наприклад, з деякими інструментами стимулювання оборонних підприємств”, – зазначив експерт.
Зокрема, йдеться про податкові стимули для імпорту компонентів та обладнання для зброї та техніки, яку використовують Збройні сили України. Сьогодні, за словами Долінце, на імпортні комплектуючі для оборонної техніки не поширюється ПДВ, в той час як український виробник, який виготовляє аналогічні компоненти всередині країни, змушений закладати у вартість продукції цей податок.
“Це, по суті, робить умови для українських виробників менш привабливими, ніж, наприклад, коли вони ці компоненти купують за межами України. Це не заохочує розвиток або локалізацію тих чи інших технологій і компонентів”, – вважає Долінце.
Формальні обмеження для потенційних резидентів
Авіаційний фахівець зазначає, що Defence City є новою ініціативою, яка поки не до кінця налагоджена. На його думку, законодавець повинен враховувати реалії українського ринку і адаптовувати критерії доступу підприємств до цього спецрежиму.
Наприклад, зміни необхідні в частині норми про відсутність кримінальних справ, у яких фігурує потенційний резидент.
“Якщо говорити про прозорість доступу, то необхідно розуміти, що попри ті додаткові засоби або режими і стимули, які пропонує Defence City, вони повинні враховувати і відповідні реалії, в тому числі самих виробників. Наприклад, якщо компанія не має підтверджених порушень саме судом, то логічно було б будь-які підозри або навіть провадження, але які не доведені чи не закриті, напевне, був би сенс їх не враховувати під час прийняття рішень чи розгляду документів. Але тут більше питання до законодавця, яким чином було саме визначено умови режиму, і, можливо, варто було б їх переглянути”, – зазначив Долінце.
Що необхідно змінити
На думку Богдана Долінце, щоб Defence City став реальним драйвером розвитку оборонних та авіаційних технологій, необхідно зокрема розширити податкові стимули для локалізації виробництва.
Крім того, мають бути зменшені фіскальні бар’єри для закупівель виробничого та дослідницького обладнання. “Можливо, або взагалі скасувати ПДВ на таке обладнання і мита, або суттєво відтермінувати термін, коли вони повинні фактично за них оплачувати. Ось це б дозволило вивільнені кошти інвестувати в розвиток нових продуктів, у першу чергу, а не в оплату тих чи інших мит”, – вважає експерт.
Також необхідно переглянути критерії допуску потенційних резидентів, зокрема щодо автоматичного врахування відкритих кримінальних справ, у яких фігурує підприємство.
На думку експерта, також варто забезпечити баланс між безпекою та прозорістю режиму.
“Коли ми говоримо про режим Defence City, маємо розуміти, що йдеться, у першу чергу, саме про стимулювання компаній оборонно-промислового сектору розвивати свої продукти, по-перше, а по-друге, це фактично посилювати Сили безпеки і оборони країни. Це означає, що варто було б все ж таки передбачити або розширити у відповідному режимі саме ті компоненти, які призводять до такого стимулювання”, – зазначив Долінце.
Таким чином, Defence City залишається перспективним, але ще не повністю доопрацьованим інструментом. Подальша адаптація його умов до реалій ринку може визначити, чи дійсно стане спецрежим системним механізмом масштабування українського військово-промислового комплексу в умовах війни.
Нагадаємо
В Україні почав діяти спецрежим Defence City. Це елемент системної державної політики в сфері безпеки й оборони. Цей правовий режим повинен створити сприятливі умови для розширення оборонного виробництва, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК.
Резиденти Defence City отримують комплекс економічних і операційних стимулів, які повинні зменшити фіскальне навантаження і прискорити розвиток виробництва. Йдеться зокрема про звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у свій розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того, для резидентів діятимуть спрощені митні процедури; спеціальні гарантії захисту інформації та конфіденційності даних підприємства під час дії режиму; державна підтримка релокації та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі потреби.
Підприємство може отримати статус резидента Defence City за умови, що юридична особа відповідає вимогам щодо частки кваліфікованого доходу (дохід від реалізації оборонних товарів власного виробництва або виконання робіт та/або надання послуг щодо оборонних товарів) за попередній календарний рік, а також щодо такої особи відсутні обставини для дискваліфікації.
Частка кваліфікованого доходу має становити не менше ніж 75% загального доходу юридичної особи (з урахуванням винятків) і не менше ніж 50% загального доходу для суб’єктів літакобудування.
Резидентом не може бути компанія, яка зареєстрована відповідно до законодавства іноземної держави або яка порушила вимоги щодо розкриття інформації про структуру власності чи кінцевих бенефіціарів.
Не може бути включене до реєстру також підприємство, серед акціонерів/учасників якого є особи, пов’язані із державою-агресором, або стосовно якого застосовано санкції, або яке є пов’язаним із особою, стосовно якої застосовано санкції.
До Defence City не можуть увійти юридичні особи, стосовно яких протягом останніх 12 місяців було встановлено факт порушення обов’язків за державним контрактом з оборонних закупівель; які не є платником податку на прибуток або внесені до реєстру неприбуткових установ та організацій.
Підприємство не може стати резидентом, якщо воно має податковий борг більше ніж 10 мінімальних заробітних плат; якщо воно знаходиться і працює на тимчасово окупованій території України, а також є фігурантом кримінальних проваджень.
Міноборони повідомило про те, що перша компанія отримала статус резидента.