Викладачка Олександра Журавльова працює в Канаді і ділиться інформацією про місцеві школи та процес навчання.
Чи був у мене 'менеджмент класу' в університеті 20 років тому? Була педагогіка, педмайстерність і методика викладання. І на жодному з предметів такого не згадувалось, бо 'менеджмент' – новомодне слово на той час, я б запам'ятала. А зараз є?
Прийшовши в школу молодим-зеленим вчителем, я знала англійську і вміла її пояснити. Все! Та цього мало, коли перед тобою сидять семикласники зі своїми мухами в голові, і тебе, молодого вчителя, випробовують на міцність дурними вигуками, провокативними запитаннями і футбольним м'ячем.
Я не знала як організувати себе, клас, справитись з поведінкою окремих учнів, похвалити, насварити, заспокоїти чи привернути увагу.
І я два роки… шукала іншу роботу, бо не була задоволена тим, що роблю. А потім декретна відпустка, а потім ЯКОСЬ налагодилось.
Отримуйте актуальні новини освіти
З терміном 'менеджмент класу' я спочатку несвідомо зіткнулася у Канаді.
Моя перша робота тут – це вихователь на ГПД в приватній школі.
До мене після уроків збігалися діти різного віку (5 -12 років), і їхній час треба організувати. Одні хочуть розфарбовувати єдинорогів і суперменів, старші роблять домашні завдання, а найменші бігають по класі і верещать.
Намагаючись 'упорядкувати' місце, час і заняття, мої українські правила і вимоги ЯКОСЬ працювали.
Проте, як тільки на горизонті з'являвся хтось з їхніх вчителів, і сказав чарівну фразу на кшталт 'якщо ви мене чуєте – торкніться носа', ВСІ торкнулися носа, ВСІ почули необхідну інформацію, оголошення і всі, чи кого це стосувалося виконали, те що попросив вчитель.
З'являвся інший вчитель, і щоб привернути увагу дітей він використовував ту саму фразу, рухи, дії. Як папуги, думалося мені. Це приватна школа, маленька (80 учнів і 15 вчителів) і, напевно, вони разом домовилися про спільні дії, слова, римівки, жести. Проте і робота, спілкування, стосунки теж відрізнялися. Взаєморозуміння і взаємоповагу 'вчитель-учень', 'адміністрація-вчитель' можна було одразу відчути і ніби бачити, як щось матеріальне. А ще дитячі матеріали по-іншому організовані, а ще діти самі підтримують, а часом заспокоюють один одного однаковими словами, однаково хвалять, роблять, збираються, не б'ються і майже не сваряться. Я спостерігала, вивчала, іноді щось питала. Недовго. Пропрацювавши лише 5 місяців, через карантин 2020 втрачаю роботу.
Жовтень-листопад 2020, я – студентка університету Калгарі, і нас відправляють на педагогічну практику в звичайну велику школу в Кокрейні (сусіднє місто).
Інша школа, інше місто, а римівки і жести ті самі! А ще діти якісь неправильні, не кричать, на гасають по класі (я про них в листопаді писала).
І тут в мене закралося відчуття, що десь щось не так. Щось вони тут знають. От тільки що? Я – студентка, я тільки вчуся, тому мені можна питати про все.
Це в тебе 'зразковий' клас? Чому вони не бігають, не кричать? Як вони самі знають, що робити? Як 5 класів першачків так швидко пошикувались і замовкли коли вчитель сказав 1-2 слова? Вони знають/вчили правила для учнів? Які заохочення і покарання ти практикуєш? Ти повідомляєш батьків? Які римівки ти використовуєш?
Кімберлі: "Це не зразковий клас, звичайні діти. Цьогоріч спокійніші, а минулого року в мене був 'бійцівський клуб'. На уроці все добре, всі працювали, розуміли вимоги, правила, наслідки, проте побитись встигали під час ланчу, збирання на прогулянку і обов'язково на дворі."
А відповідь на усі запитання – це класний менеджмент.
Що включає в себе класний менеджмент?
– встановлення дружних і довірливих стосунків з учнями;
– визначення, обговорення і дотримання правил і 'рутин';
– встановлення заохочень;
– визначення наслідків (не покарань!) за порушення правил;
– щоденна робота над правилами і 'рутинами';
– важливість вибору учня;
– відповідальність учнів за роботу в класі;
– організація класного приміщення і матеріалів.
Кімберлі: "Я починаю кожен навчальний рік дуже повільно, іноді здається, що такими темпами я нічого не навчу, не виконаю програму і за 2 роки. Але ми працюємо над правилами і рутинами 2-3 тижні, самі визначаємо заохочення і наслідки. Обговорюємо вибір учня і його відповідальність. Малюємо, клеїмо спільні плакати, буклети, книжечки. Моделюємо ситуації: взяти книжки, скласти речі, пошикуватись, зібратись на двір, відпроситись в туалет. Зате потім це дозволяє 'злетіти' у роботі і навчанні, встигнути все і трохи більше, бо ми не відволікаємось на перепитування і повторення, на обговорення поведінки і вияснення стосунків. Це кропітка щоденна праця – бути послідовним, нагадувати, дякувати, підтримувати, хвалити, заохочувати. Але кожен знає своє місце, обов'язки і роботу".
Отримуйте актуальні новини освіти
І хіба я щось нове дізналася і написала? Ми всі це знаємо, але ЯКОСЬ несистемно, порозкидано, не цілісно. А кожен пункт має свої стратегії навчання і застосування, свої хитрощі.
П.С. На дворі Келлі (6 років) запропонувала гратись у школу. Мені дала роль директора, а 6 дівчаток – учні. Як вона вміло керувала (словами і рухами своєї вчительки Кімберлі)!!! Я аж позаздрила. Класний менеджмент вивчається не лише з книжок… це треба бачити.
Олександра Журавльова
