Основні тези
- Слово “шельма” має кілька значень, включаючи емоційний вигук або лайку, залежно від контексту та інтонації, а також означає утроє сплетений якірний канат.
- Походження слова “шельма” німецьке, від слова Schälm(e) – “шахрай, лиходій”, і прийшло в українську мову, можливо, через польське посередництво в XVII столітті.
- В історичному контексті “шельма” використовувалося для позначення в’язнів-каторжан, а “шельмувати” означало таврувати або лаяти.
Хто такий “шельма” / Freepik. Ілюстративне фото
Чимало запозичених слів змінюють своє значення. А деякі навіть стають лайкою, змінивши первинне.
Яке походження та значення має слово “шельма”, розповідає 24 Канал.
Що означає слово “шельма”
Хоч раз, та ви чули слово “шельма” – чи як емоційний вигук, чи як лайку. Але чи здогадувалися, звідки воно походить і що означає.
Шельма – можна вважати розмовним словом, а його значення залежить від інтонації та контексту розмови. У яких випадках його можна сказати:
- Шельмою можуть назвати хитру, спритну, лукаву людину. Але за умови, що скажуть його з іронічним або жартівливим відтінком. “Ой, шельма ти, знову всіх обвела навколо пальця!”. Його відповідником може слугувати слово “вар’ят”.
- Шельма – у значенні шахрай, ошуканець, пройдисвіт чи картяр.
- Шельма – як образливе звертання чи лайка, для позначення аморальної людини. Іноді таке позначення використовували щодо жінок легкої поведінки (застаріле і зневажливе).
У творах Куліша, Франка, Коцюбинського слово вживається як емоційне, часто жартівливе або лайливе звертання, яке додає образності діалогу чи виразності герою.
- “А яка ж то шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі?” (Пантелеймон Куліш).
- “Га, шельмо, так ти робиш!” (Іван Франко).
- “Як тебе звать? Йваном! Брешеш. А я знаю, що ти Кручок. Мене не обдуриш, я тебе бачу, шельма!” (Михайло Коцюбинський).
Ресурс “Горох” наводить ще одне значення слова:
Шельма – це утроє сплетений якірний канат при рибальському човні на Азовському морі.
Шельма – це і канат / Рехеls
Яке походження слова “шельма”
А от походження у цього чужинця – німецьке. Слово-основа Schälm(e) – “шахрай, лиходій”. Прийшло воно до нас, можливо, через польське посередництво – szelma, ще у XVII столітті.
Певний час так називали в’язнів-каторжан. І словники наводять слова:
- шельмо́ва́нець – таврований каторжник,
- шельмува́ти – таврувати, обрізаючи вуха.
А ще “шельмувати” – означає лаяти чи ганьбити.
Хоч це слово зараз зникає з розмови, але якщо сильно припече і схочете вилаятися, то можете скористатися цим словом.
