Основні тези
- Слово “путь” в українській мові вважається застарілим або діалектним і краще замінити його на “шлях” або “дорога”.
- У фольклорі, поезії та деяких регіонах слово “путь” ще вживається, але в сучасній мові рекомендується використовувати питомі слова без суржику.
Чи маємо слово “путь”? / Рexels
Хоч у багатьох слов’янських мов спільне коріння, однак історично далі вони розвивалися по-різному. Частина слів залишилась в одній мові, але зникла з іншої. Тому не варто їх вживати як запозичення.
Як українською сказати “путь” та які синоніми і у яких випадках використовувати, у рубриці “Антисуржик. Говоримо українською правильно”, розповідає 24 Канал.
Яким словом замінити “путь”
Слово “путь” – це застарілий або діалектний варіант, який трапляється в українській мові, але в сучасному вжитку вважається русизмом або архаїзмом. У більшості випадків його краще замінити питомим словом.
Походить воно від праслов’янського pǫtь – “дорога”, “шлях”. Воно споріднене з іншими словами з інших мов:
- санскритом panthās – “шлях, тропа”
- латиною pons – “міст”
- грецькою πόντος – “море, шлях по воді”
У давньоруській мові “путь” означало дорогу, напрямок, мандрівку. В українській мові це слово збереглося в поезії, фольклорі, діалектах, але у прямому значенні витіснене словом – “шлях”.
Тому у таких випадках слід замінити:
- не путь до храму – шлях до храму,
- не путь героя – дорога героя,
- не на путь істини – на шлях істини,
- не залізнична путь – залізнична колія,
- не життєва путь – а життєва дорога.
Ви можете зустріти слово “путь” у діалекті, фольклорі та літературі.
- У деяких регіонах (Полісся, Слобожанщина) слово “путь” ще вживається в значенні дорога, напрямок
- У фольклорі: “Путь тернова, путь терниста – та до волі пряма”.
- У поезії Тараса Шевченка, Лесі Українки, Максима Рильського – “путь” часто використовується як метафора життєвого шляху, долі, боротьби
Ще одним доказом, що цього слова у нашій мові немає, є відсутність слова “попутчик”, українською він – подорожній.
“Путь” – це слово з минулого, що пахне старими дорогами. Але в сучасній мові краще йти шляхом – але без суржику.
