Основні тези
- Стаття обговорює походження назви “лупа” для оптичного приладу і як воно потрапило до української мови.
- Винайдення збільшувального скла значно полегшило життя і просунуло науку.
Звідки походить назва “лупа”? / Freepik. Ілюстративне фото
Винайдення збільшуваного скла суттєво полегшило нам життя та просунуло науку вперед. Та чи цікавилися ви чому саме так називається цей прилад – лупа?
Про походження назви “лупа” та історію цього винаходу, розповідає 24 Канал.
Яке походження слова “лупа”?
Цей найпростіший оптичний прилад – скельце з ручкою, бачили усі. Тільки скло не просте – це лінза, за допомогою якої можна розглядати дрібні предмети, шрифти, які не видно неозброєним оком, оскільки вона створює збільшене зображення об’єкта. Цей прилад називається – лупа.
Що таке лупа
Це одна опукла лінза або система з декількох лінз, яка використовується для отримання збільшеного зображення об’єкта. Використовується для збільшення та детального огляду дрібних предметів у різних галузях, таких як біологія, медицина, ювелірна справа, філателія, нумізматика та інші. Найпростіша лупа складається з лінзи (або системи лінз) та оправи з ручкою для зручності використання.
А от назва – незвична. Слово “лупа” походить з французької мови, і дослівно перекладається – збільшуване скло – loupe. Але його коріння – ще глибше і незвичніше. Припускають, що воно походить з німецької мови – Lupe, яке, і собі, бере початок з латини – lupa. А от в латинській мові – lupa, означає буквально “вовчиця”, а також “вовчий наріст”, тобто опуклість, пухлина.
Тобто в латині lupa – це також кругла підшкірна пухлина, що нагадує форму лінзи.
Саме через схожість форми з округлою пухлиною слово lupa стало означати оптичну лінзу, яка збільшує зображення.
Ця назва виникла тому, що перші лінзи нагадували камінь заокруглений з одного боку.
Та навіть у французькій мові воно теж двозначне – і як збільшуване скло, і як дефект у деревині – опуклість, наріст.
Як технічний термін, в українську мову, слово “лупа” прийшло у XVIII – XIX століттях і згодом стало загальновживаним.
Трішки з історії винаходу
Вважається, що винахідником збільшувальних лінз є Роджер Бекон, відомий науковець і філософ ХІІІ століття. Він помістив до оптичної системи одну, а потім кілька лінз. А вже у 1268 році зафіксовано використання перших окулярів.
Перші лупи, виготовлені з полірованого гірського кришталю, берилу або скла певної випуклої форми, поміщали на сторінку книжки, щоб лінза могла збільшувати текст, і було зручно читати.
Хоча відомо, що давні єгиптяни та римляни користувалися дорогоцінним чи напівдорогоцінним камінням (як гірський кришталь чи обсидіан) певної форми як лінзами.
Існують різні типи луп, включно з найпоширенішими ручними, кишеньковими, годинниковими і ювелірними лупами. Але найцікавішими в плані колекціонування є комбіновані лупи, які входили до складу цільного набору і були дуже популярні наприкінці XIX та на початку ХХ століть. Багато з них були з підставками, а деякі навіть були оснащені маленькими олівцями, ножами для паперу, печатками для сургучу і багатьма іншими інструментами. А ще – оздоблені в коштовні оправи та інкрустовані камінням, панциром черепахи та оленячим рогом.
Лупа часто фігурує у фільмах та книгах, як незмінний атрибут детектива та ювеліра.
І звісно лупи створювалися як прикраси. Збільшувальне скло часто носили жінки у вигляді підвісок на шиї і брошок. Ці портативні лупи служили одночасно прикрасою і функціональним предметом, через що вони стали неймовірно популярними в XIX столітті й першій половині ХХ.
Прикраса з лупою / ebay.com
Лупа працює на основі заломлення світла лінзою. Об’єкт, що розглядається, розміщується між лінзою та її фокусом, в результаті чого око бачить збільшене, пряме, уявне зображення. Будь-яка лупа повинна мати маленьку фокусну відстань (до 40 разів). Це дозволяє переглядати найдрібніші деталі на будь-якій поверхні. На основі лінз згодом винайшли мікроскопи.
