Основні тези
- Вираз “форточка” являє собою русизм, якому в українській мові відповідає “кватирка”.
- Слова “форточка” та “кватирка” мають спільне германське коріння, але “кватирка” є стандартним варіантом в українській мові.
Точно не “форточка”? / Freepik. Ілюстративне фото
Найскладніше позбутися побутових русизмів. Нерідко ми їх не помічаємо, оскільки вже до них звикли.
Як уникнути ужитку росіянізму “форточка”, розповідає 24 Канал, спираючись на роз’яснення Віки Хмельницької.
Як українською мовою висловити “форточка”?
“Форточкою” називають невелику рухому частину вікна, що слугує для провітрювання приміщення.
Це слово є звичним для багатьох, і майже щодня використовується вдома, навіть в холодну пору. Тому навіть мовці часто не здогадуються, що воно має український замінник.
Слово “форточка” є калькою з російської і бажано його уникати, адже є український відповідник – “кватирка” або лагідно – “кватирочка”. В українській мові воно є літературним і закріплене в словниках.
Як правильно казати “форточка” українською: перегляньте відео
Примітно, що обидва терміни запозичені з німецької мови і фонетично кожна мова обирала найближчий для себе варіант.
“Форточка” походить від німецького слова Pförtchen – невеличкі двері. У польській мові є подібні слова – “forta” і “fórtka”, що означають “брама”.
“Кватирка” ж походить з німецького “quartier” через посередництво польської “kwatera” – і потрапило до української мови. Означає термін – “чверть”, “четверта частина вікна”.
Зверніть увагу! Не плутайте “кватирка” і “квартира” – це різні поняття. Перше означає рухому частину вікна, друге – житло, приміщення для проживання. Для тих, хто говорить російською, ці слова звучать однаково.
І звичайно, в українській мові є синоніми та діалектизми:
- платира,
- віконце,
- фортка.
Проте “фортка” – це може бути і брама, і хвіртка, і кватирка.
Слова, як форточка, лєсніца, потолок – це ілюстрації лінгвістичного впливу, який свого часу витіснив українські відповідники. Про українські найменування предметів і частин оселі, 24 Канал писав раніше.
Використання автентичних слів – це не тільки питання правильності та грамотності, а й питання збереження мовної самобутності.
