Статеве виховання дітей і молоді здатне значною мірою знизити ризики насильства, рівень злочинності, підвищити вік першого статевого акту. Діти мають черпати інформацію про фізіологічні та психологічні зміни в організмі, пов’язані зі статевим дозріванням, особисту безпеку від фахівців, а не з мережі інтернет, яка насичена часто викривленим контентом, що пропагує насильство.
Ще у березні 2023 року українці підтримали петицію про впровадження обов’язкового статевого виховання в систему української освіти. Якою має бути секс-освіта в школах розмірковували на порталі «УП Життя» спільно з освітніми експертами:
- Галина Лисяна – лікарка-психологиня, тренерка зі статевого виховання та сексуальної грамотності;
- Оксана Пономаренко – дитяча та підліткова лікарка-гінекологиня медичної мережі "Добробут";
- Сергій Горбачов – освітній омбудсмен;
- Тамара Злобіна – керівниця ресурсу "Гендер в деталях", та Ірина Тишко – голова громадського альянсу "Політична дія жінок", які ініціювали петицію про статеве виховання у школах;
- Христина Шабат – керівниця Центру гідності дитини Українського католицького університету;
- Юрій Підлісний – Голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян.
Експерти наголошують, що сексуальна освіта має висвітлювати не лише біологічні, а й емоційні, соціальні, культурні та етичні аспекти.
"Тема стосовно сексуальності збурює цікавість, але не обов’язково, що діти йдуть це реалізовувати. Вони будуть читати книжки, обговорювати, розвивати романтичний і платонічний компонент у своїх стосунках. Знання допомагають ставитись до сексуального життя з розумом та цінностями", – наголошує лікарка-психологиня і тренерка зі статевого виховання Галина Лисяна.
Вона наголошує, що дітей не травмують розмови про секс, якщо вести їх делікатно та грамотно.
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов наголошує на необхідності статевого виховання, аби допомогти дітям зрозуміти їхні можливості і проблеми, які є важливою частиною життя.
Експерти наголошують, що статеве виховання – це про безпеку, здоров’я, стосунки, та має починатися із сімейного середовища і продовжуватись у дитсадку чи школі.
"Будь-які програми мають бути покликані на формування безпечного середовища для дитини і захисту її найкращих інтересів. Якщо ми говоримо про малих дітей, то це зазвичай контекст загальної безпеки. Завдання молодшої школи – навчити дитину просигналізувати відповідальним дорослим, коли щось не окей. Середня і старша школа – це вже глибші теми про стосунки, дружбу, прийняття інших, родину, безпеку психологічну, фізичну та в інтернеті. Тут має бути широке поле для дискусій без єдиноправильних відповідей, але з червоними лініями. Діти самі мають шукати рішення, висловлювати думки, мислити та робити висновки. Сексуальна освіта тут – це про відповідальність, повагу та межі. Про гідність кожної людини", – зауважує керівниця Центру гідності дитини Українського католицького університету Христина Шабат.
Освітній омбудсмен зауважує, що слід розрізняти статеве виховання і сексуальну освіту, що однаково важливі. Статеве виховання – це більше про фізіологію, а сексуальна освіта – про соціальні та особисті аспекти.
Голова Комісії УГКЦ у справах родини і мирян наголошує, що дітей потрібно навчати поважати свободу та особисті кордони інших людей, відповідально підходити до батьківства, а також пояснювати фізіологічні зміни. В той самий час обов’язок статевого виховання покладається на батьків.
Гінекологиня та психологиня також поділяють таку думку, та зауважують необхідність радитися з батьками щодо тем у програмі із сексуальної освіти, проводити з ними заняття.
"У батьків мають бути ази стосовно сексуальності. Але психологічними проблемами має займатися психотерапевт чи психолог. Якщо батько чи мама зовсім з іншої сфери, то не завжди вони можуть пояснити, чому і як відбувається запліднення, менструальний цикл, які наслідки у зґвалтування. Це має робити людина, яка розуміє анатомію, фізіологію і психологію", – каже Галина Лисяна.
Підписатись
Тема секс-освіти уже фрагментарно присутня в різних предметах, здебільшого природничого циклу. В той самий освітній омбудсмен наголошує на необхідності створення зі статевого виховання, які держава повинна включити до програм педагогічних університетів.
"Мають бути запроваджені відповідні спеціальності, якщо у цьому є потреба, або курси, які мають бути обов’язковою частиною загальної педагогічної освіти зі спеціалізацією саме на цих питаннях", – зауважив Сергій Горбачов.
Експерти зауважують, що статеве виховання і сексуальну освіту потрібно викладати у різних формах на різних етапах навчання. Важливо говорити про секс спокійно, не створюючи атмосфери сороміцькості, чогось брудного і потаємного. На всіх етапах викладання секс-освіти основні блоки повторюються: здоров’я, безпека, культура згоди, фізіологія та анатомія, стосунки між людьми. З дітьми усіх вікових груп потрібно обговорювати стратегії, як діяти у небезпечних ситуаціях, до кого звертатися про допомогу. Також на уроці важливо залишити час для запитань і відповідей.
Сексуальна освіта має залежати від віку та стадії психосексуального розвитку.
Секс-освіта для дошкільнят може проходити в ігровій формі. В цьому віці варто навчити дитину вибудовувати особисті межі, чого не можна робити без її згоди.
Для молодших школярів 1-2 класу потрібно дати загальні уявлення про безпеку, будову тіла, звідки беруться діти.
Дітей передпідліткового віку слід навчати основам фізіології, анатомії, говорити про кордони, секс, обов’язково розповісти про статеве дозрівання, полюції у хлопчиків, менструацію у дівчат та інші фізіологічні зміни, які на них чекають.
У середній школі дітям важливо розповісти про небезпеку секстингу, правила безпеки в інтернеті.
У ранньому підлітковому віці (11-13 років) повторюється тема про анатомію та фізіологію чоловіків і жінок, безпеку та згоду. Група має бути гетерогенна – і хлопчики, і дівчатка разом.
У старшому підлітковому віці також повторюються теми згоди, контрацепції та безпеки у змішаних групах. Дуже важливо залучати підлітків до обговорення.
Сексуальна освіта – це не про розпусту, а про любов, повагу, здорові стосунки. На кожному етапі з дітьми слід обговорювати ризики та відповідальність.
