Цього року премія для вчителів Global Teacher Prize Ukraine вперше відзначить педагогів, які навчають дітей у прифронтових зонах.
Про це пишуть Жанна Дуфіна та Дар’я Городецька для УП. Життя.
За даними ЮНІСЕФ, через російську військову агресію на Сході України діти та вчителі в 3500 закладах освіти майже щодня стикаються з небезпеками.
Понад 750 шкіл і дитячих садків були пошкоджені або зруйновані з початку бойових дій. Водночас майже 400 тисяч дітей ходять до шкіл, розташованих поблизу лінії розмежування, де обстріли та міни загрожують їхньому життю та добробуту.
У 2020/21 навчальному році до школи пішло покоління дітей, яке не бачило України без війни.
До ролей учителя на Сході додалась ще одна: інтегрувати дітей в українське суспільство. Звичайні шкільні вчителі – той місток, який з'єднує школярів Донбасу з Україною, її культурою, мовою, цінностями та майбутнім. Ці історії – про тих, хто не злякався ані обстрілів, ані скрутного становища, і попри все продовжує вчити дітей.
"Бачу великий сенс у тому, що я саме тут"
Отримуйте актуальні новини освіти
Прифронтові школи потерпають через брак кадрів: люди виїздять з регіону, особливо з маленьких сіл та містечок.
Часто кілька різнопрофільних предметів викладає один учитель, а знайти заміну неможливо. Це негативно позначається на якості освіти, а відтак – на подальшому вступі школярів до українських вишів та їхньої інтеграції в українське суспільство.
Олені Бобришевій, вчительці з села Михайлюки Луганської області, лише 26 років. Уже 8 з них вона працює вчителькою початкових класів.
Фото: УП. Життя
Військові дії не змусили її покинути рідну школу – каже, що ніколи навіть не думала про це, хоча багато її колег поїхали з Луганщини.
"Так, я – молодий учитель на Луганщині. Однак я бачу великий сенс у тому, що я саме тут – у цій маленькій сільській школі, де лише 43 учні!
У нас достатньо молодий педагогічний колектив, і ніхто не хоче покидати школу. Моя мотивація залишатись тут – це мої учні. Діти ж усі однакові, і всі вони потребують навчання та підтримки", – говорить Олена Бобришева.
Для вчительки наразі є лише дві проблеми – недостатнє технологічне оснащення та часткове нерозуміння української мови:
"Вдома діти спілкуються переважно російською. Я фіксую момент, коли учні не розуміють українські фрази чи окремі слова.
Тоді доводиться пояснювати, добираючи синоніми. Моя задача – пояснювати, зацікавити, а не нав'язувати, аби в дітей формувалась любов і до процесу навчання, і до рідної мови та країни. Роль учителя тут – головна".
"Патріотизм повинен бути нормою в школі"
Геннадій Іванченко із Приазов’я вже 34 роки працює в школі, а понад 20 років очолює маріупольський осередок національної скаутської організації "Пласт".
Його активна життєва позиція, волонтерська діяльність, допомога військовим викликають у школярів повагу та захоплення. Вони й номінували його на отримання престижної учительської відзнаки Global Teacher Prize Ukraine.
"За першою освітою я учитель української мови та літератури, пізніше отримав ще одну – учитель фізичної культури, тому що спорт завжди був присутній в моєму житті.
Події 2013-2014 років повністю змінили не тільки життя країни, а й кожного українця. Я зрозумів, що не можу залишатися осторонь того, що відбувається у нашій державі.
Активно став займатися волонтерською діяльністю, більше уваги на предметах "Захист України" та фізична культура почав приділяти патріотичному вихованню дітей та молоді, адже патріотизм має бути нормою в школі.
У мене чітка позиція з цього питання – національно свідома та фізично здорова молодь", – каже Геннадій Іванченко.
Фото: УП. Життя
Учитель за сім років своєї волонтерської діяльності об’їхав усю лінію розмежування, неодноразово бував на передових позиціях, підтримуючи захисників: привозив харчі, необхідні речі й щоразу обов’язково передавав листи та малюнки від дітей:
"У Маріуполі багато людей знають мої проукраїнські настрої. Тому в нашу школу часто приводять дітей батьки-патріоти.
Ці діти знають і люблять своє місто, вивчають історію України і бачать своє майбутнє в контексті країни. Вони черпають інформацію з різних джерел, постійно поповнюючи свій багаж знань".
Своїх учнів Геннадій постійно заохочує до соціально важливих проєктів:
"Ми з дітьми влаштовуємо концерти для військових, організовуємо зустрічі з діячами культури та письменниками, відвідуємо патріотичні заходи, а нещодавно збирали книги для культурного осередку у Маріуполі".
Геннадій Іванченко також активно долучається до фінансової підтримки бійців. Педагог переконаний: до добрих справ та патріотизму важливо заохочувати власним прикладом.
"Хто, як не я?"
Шлях до вчительства Ольги Олейник із Донеччини був довгим: після народження доньки з інвалідністю її життя круто змінилося.
"Через хворобу доньки я вимушена була звільнитися з посади виховательки у дитсадку.
З комфортної квартири у Донецьку ми переїхали жити в невеличку хатинку в село Мар‘їнського району. Там роботи за фахом не було, тож працювала там, де була можливість у потрібний момент піти додому до донечки", – згадує вчителька.
Коли Ольгу запросили на посаду лаборанта, вона побачила у цьому "знак долі". І наступного ж року вступила на факультет психології та педагогіки.
Фото: УП. Життя
"Нереалізовані мрії та довгі роки без улюбленої праці та заробітку далися взнаки – я поринула в самоосвіту та педагогіку з головою!
Тепер я вчитель, і особливу увагу приділяю навчанню дітей з особливими освітніми потребами та психологічній допомозі сім’ям, які виховують таких дітей.
Такою є й моя донька. А хто, якщо не я? Я з власного досвіду знаю, наскільки потрібна така допомога", – каже Ольга.
Коли почалась війна, Ольга Олейник самостійно організувала дистанційне навчання для учнів початкових класів, створивши освітній сайт. Налагоджена "дистанційка" знадобилась потім і під час пандемії.
Ольга надає консультації та рекомендації колегам щодо створення електронних контентів з елементами дистанційного навчання дітей, що мають розлади аутистичного спектра, адже дітям з особливими освітніми потребами надзвичайно важко реагувати на драматичні зміни останніх років.
Проте про свою роботу вона говорить дуже просто: "Моя мрія здійснилася – я вчитель! Пишаюся цим званням та успіхами своїх учнів".
Кожен може номінувати улюбленого вчителя на премію Global Teacher Prize Ukraine, заповнивши заявку на сайті. Подати заявку можуть і самі педагоги до 1 серпня 2021 року.
Приз для головного переможця – 250 000 гривень та допомога в реалізації освітнього проєкту. Переможці у номінаціях отримають освітні подорожі та цінні подарунки від організаторів та партнерів.
