Діти та батьки активно готуються до нового навчального року. Кожен із них має свої мрії та сподівання.
Видання УП.Життя запитало у п'ятьох школярів з непростими життєвими історіями, про що вони мріють перед новим шкільним роком. Це ті бажання, які вони точно загадають під галас дзвіночків на урочистій лінійці.
Історії дітей зібрані в рамках проекту "Шкільний портфелик". До 24 серпня кожен небайдужий міг "підвісити" шкільні рюкзаки та канцелярські набори для багатодітних та малозабезпечених сімей.
Щоб кожна дитина цього року зайшла у клас з новим портфеликом, повним шкільного приладдя.
Максим, 8 років
м. Макіївка Донецької області
Максим з Макіївки, фото: УП.Життя
Максим виріс під звуки війни у непідконтрольній Макіївці. Тому понад усе мріє про мирне небо.
Найважчою для родини була зима 2015-го, коли місто безперервно обстрілювали.
"Снаряди падали просто біля нашого дому. Я заколисала Максимчика й вийшла на вулицю. Потім заходжу, він плаче. Я теж злякалася", – розповідає мама.
Після пережитого хлопчик довго не міг говорити. Навіть зараз, шість років потому, кожне слово дається йому дуже складно. Максим росте замкненим, тривожним і майже ні з ким не спілкується.
Натомість він малює. Свою мрію про мирне небо він зображує на картинках найяскравішими фарбами. Нібито за якусь мить історія на папері стане реальністю, і його родина знову заживе звичним життям.
Оля, 7 років
м. Тернопіль
Оля з Тернополя, фото: УП.Життя
Оля щиро вірить у казку. Вкладаючись спати, вона вигадує оповіді про принцес, зачарованих злими чаклунками, драконів і сміливих принців.
У тих історіях добро завжди перемагає, а сонячне проміння розсіює темряву.
Втім, реальність, у якій росте Оля – зовсім не казка. Дівчинка наймолодша у сім’ї, одна з чотирьох дітей. У неї немає нічого свого: усе дістається від старших братів і сестер – і одяг, і взуття, і шкільне приладдя.
Родина Олі живе бідно, але дружно. Дівчинка знає, що в мами немає змоги купити нові речі для неї, та потайки мріє про ляльку. Першу ляльку, що буде належати тільки їй.
Щоб не припиняти вірити в дива і розповідати чарівні казки, у яких завжди світить сонце.
Настя, 6 років
м. Броди Львівської області
Настя з міста Броди, фото: УП.Життя
Шкільний портфелик. Здається, дрібничка, але зараз це найбільша мрія шестирічної Насті, яка цього року йде в перший клас.
У Насті є старший брат Владислав, що з дитинства має ментальну інвалідність. Родина живе у невеличкій квартирі старого багатоквартирного будинку.
Мама Наталія виховує двох дітей самостійно і дуже старається забезпечити їм комфортне життя.
Та попри всі зусилля вона не має змоги купити якісне шкільне приладдя й наплічник для доньки-першокласниці.
Таких дітей, як Настя, в Україні десятки тисяч. Їм ні з чим піти до школи першого вересня, адже їхня родина опинилася в скрутних життєвих обставинах.
Владислав, 13 років
м. Полтава
Владислав із Полтави, фото: УП.Життя
"Я стану професійним футболістом і відвезу сестру на найкращий відпочинок", – говорить Владик і мріє про класний футбольний м’яч.
У хлопця непроста доля: у ранньому дитинстві він потрапив у притулок, і лише нещодавно його старша сестра змогла оформити опікунство над Владиславом.
Тепер брат із сестрою щодня підтримують одне одного і вірять у своє щасливе майбутнє.
Влад щодня робить крок до великої мрії: обожнює фізкультуру в школі й кожну вільну хвилину використовує для тренувань з місцевими хлопчаками на спортмайданчику.
Розбудіть його серед ночі – і він покаже вам ігрові комбінації у стилі Андрія Шевченка чи Марадони. Схоже, зовсім скоро хлопець підкорюватиме футбольні поля світу.
Максим, 9 років
м. Житомир
Максим з Житомира, фото: УП.Життя
Максим хоче стати військовим, як тато, що кілька років тому загинув на Сході. Він пішов зовсім рано, але встигнув навчити сина бути мужнім і нічого не боятися.
Зараз хлопчик навчається у четвертому класі та найбільше любить математику, інформатику та фізкультуру. А ще уроки природознавства, адже так цікаво досліджувати світ навколо.
Максим знає, що повинен добре вчитися, адже тато завжди спостерігає за ним і тішиться його успіхам.
Лишилося ще трохи вирости, щоб стати справжнім охоронцем своєї сім'ї та держави. Тоді татко буде ще більше ним пишатися.
