Брав участь в кількох on-line дискусіях із проблем освіти. На всіх йшла мова про якість освіти.
І я, послухавши спікерів, задавав одне питання: «А чим ви вимірюєте якість освіти, стверджуючи, що вона впала, чи є високою?» Це запитання всіх ставило в ступор.
ЗНО, як показник якості освіти, я попросив не назвати, бо погрожував навести кучу неспростовних аргументів, що то не є мірило. Шкільні оцінки – також. Думку окремих батьків – тим більше…
Мої опоненти на це питання відповіді не знайшли. БО ЇЇ НЕМАЄ.
Ми не знаємо чим і як вимірювати якість шкільної освіти в України, але цю якість язиками обсмоктуємо з усіх сторін, як мале дитя смоктульку.
Ми створюємо внутрішні системи забезпечення якості освіти, не знаючи, якими індикаторами буде вимірюватися ефективність чи неефективність функціонування таких систем.
Ми маємо величезну армію державних чиновників із «забезпечення якості освіти», але ніхто не може сказати, якими індикаторами може визначатися ефективність їхньої роботи із того забезпечення.
На всіх зібраннях тьма чиновників щось говорить про ту якість, забувши українську приказку: «Скільки не кажи «халва, халва», а від того в роті солодко не буде».
Отримуйте актуальні новини освіти
У нас, оцінюючи ту якість, будується куча рейтингів шкіл за принципом: «коти, собаки, воли, вівці та кози до однієї кучі. Бо всі мають чотири лапи»…
Чи не тому, ми оцю якість освіти забалакали і дозабезпечували так, що власне саму якість і втратили?
Ігор Лікарчук
